Галина, моя сусідка, вже через два роки, як на пенсію вийде, а досі себе поводить, як мала дитина.
Живе вона сама з чоловіком, так склалось життя, що єдиний син, якого вони з Михайлом виховали, проживає із сім’єю за кордоном.
Галина господиня і ще та, щось легке приготувати то вона ще може, а як вже справа доходить до гостини, то в неї вже паніка.
Одного року було навіть таке, що на свій Храмовий празник вона поїхала на цілий день з дому до міста, гості “поцілували клямку” в дверях і повернулись додому не погощені.
Які вона різні небилиці видумує, щоб тільки не святкувати дня народження. Я їй завжди говорю, що нам нічого такого не потрібно, пару канапок, чай і ми розійшлись. Та вона панікерка іще та.
Та кожного року, як тільки починаються закрутки, Галя мені телефонує і рецепту просить, і так кожного року. В цьому році я вже їй книжку для запису рецептів спрезентувала. Говорю їй, все собі гарно позаписуй, а то ті листочки ти постійно губиш.
Вчора я назбирала цілий кошик огірків, і дзвоню Галині, щоб мені мою книжку принесла, яку я їй недавно дала, щоб вона собі рецепти попереписувала.
А вона мені: “Не знаю, де поділа”. Ну то взагалі, ні в які ворота не влазить.
Та ця книжка мені від прабабусі ще дісталась, а вона взяла тай загубила її. Цілий день шукали так і не знайшла. Огірки мої повсихали, аж наступного дня в обід вона мені цю книгу принесла.
Я така зла на неї тоді була, що хотілось, як дитину малу висварити.
Як так можна жити? Ніде ні порядку ні дисципліни нема. Та не буду я її на старості літ перевиховувати, хоч би і не завадило…
Автор – Успішна Емма
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Передрук заборонено!