Головна

olesya

– Ой, мамо, ну знайшла за що ображатися! Дитину без тебе похрестили. Я надіюся, що це не останній твій онук, ще побуваєш ти на такому святі!, – сказала мені дочка, коли я повернулася з моря зі старшою дочкою і її двома дітьми. Але добре, я була в Болгарії, але ж мій чоловік, тато Каті, був тут, в Тернополі, але йому дочка і знати не дала про святкування. Я ж як думала, сестри нарешті покумляться. Але ні, Катя наша зробила як хотіла. – На другу суботу ресторан був зайнятий. – Ну не аргумент, а казна що
життєві історії 0
– Ой, мамо, ну знайшла за що ображатися! Дитину без тебе похрестили. Я надіюся, що це не останній твій онук, ще побуваєш ти на такому святі!, – сказала
В якості допомоги нам з чоловіком дали велику торбу продуктів і дві, новенькі, ще запаковані подушки. Ми так мріяли на них поспати, але ж шкода, вони ж такі гарні, нехай лежать. На жаль, чоловік свою мрію не здійснив, бо пів року тому його не стало. Мене ж до себе забрав син з невісткою. Марічка підготувала мені кімнату, застелила ліжко. Але першу ніч я не зімкнула очей. Сльози текли рікою. Тепер я не жалію собі нічого: їм з гарної посуди, користуюсь новими приборами і найголовніше – сплю на зручній подушці!
життєві історії 0
Все життя ми собі з чоловіком все шкодували. Я думаю, ми не одні такі, бо якось так було заведено. В серванті було повискладувано тих сервізів, певне з п’ять,
Зі мною не хоче спілкуватися ні чоловік, ні дочка, ні навіть зять, якому я геть чужа людина. А вся причина в тому, що я не хочу йти на свій заслужений відпочинок і продовжую працювати. – Ти про нас взагалі не думаєш? Я вже замучився доглядати за домом і готувати їжу. Врешті-решт я не почуваюся чоловіком, а якою прислугою. – Після Дмитра втрутилася і дочка. Але якщо чоловіка я ще розумію, то від Анни я такого не очікувала
життєві історії 0
Мій чоловік і донька засмучені, що я не хочу на пенсію. Вони очікували, що я буду їхньою прибиральницею і куховаркою на повний робочий день Історія почалася минулого року.
Я такої дитини ще не бачила. І бабусі з однієї і іншої сторони кажуть, що в їх роду таких ніколи не було. Я думала, ну шість років, племінниця скоро в школу, і має щось змінитися. Та де там. Я ніколи не забуду випадок, коли взяла її за руку і пішла в кондитерську. Я такого сорому давно не отримувала. Тоді я вперше до неї сказала фразочку, яку мені і сестрі інколи говорила мама. Знаю, що Оксані це не сподобається, але я була вимушена
життєві історії 0
Я такої дитини ще не бачила. І бабусі з однієї і іншої сторони кажуть, що в їх роду таких ніколи не було. Я думала, ну шість років, племінниця
Біля мами я стояла в чорній сукні і хустині, але не проронила жодної сльозинки. Родичі замість того, щоб мене підтримати, почали шепотітися. “Ольга її одна виховувала, всю себе дитині присвятила, і ось таке заслужила?” Ну не розуміють вони, що за ці важкі п’ять років я виплакала всі сльози, що “жили” в мені. Ніхто з них не запропонував тоді своєї допомоги. Вони забігали до нас на хвилин десять, щоб провідати маму, але якщо чесно, щоб глянути, чи належно я за нею доглядаю
життєві історії 0
Всі родичі прекрасно бачили, як важко мені було всі ці п’ять років. Та незважаючи ні на що, ніхто мені не запропонував ніякої допомоги. Я не те, що відпустки
В “день тата” я сходила на службу, дала за здоров’я своєї сім’ї, а після відразу ж пішла до дітей в гості. І знов картина, яка мені не сподобалась. Ну в день “тата” вже могла б Руслана щось святкове до столу приготувати? Зробити чоловіку свято! Але ж ні, має Андрій готувати, бо це ж смажені стегна, а м’ясом має чоловік займатися. Але річ в тім, що окрім м’яса мій син приготував і картопельку молоденьку з кропом і салат грецький. Хочу таки цю тему підняти, бо хвилююсь за сина. На всяке я очі закривала, але на це не буду
життєві історії 0
Хочу таки цю тему підняти, бо хвилююсь за сина. На всяке я очі закривала, але на це не буду Мого чоловіка вже немає на цьому світі, ось тому
Свати нас в хату не пустили. Ми сиділи в бесідці, хоч на дворі погода була прохолодна і дощова. На той славнозвісний шашлик ми чекали годинки з дві. А до шашлику, увага – сваха подала салат з огірків і помідорів і неохайно нарізаний хліб. Я була в подиві, чесне слово. Та коли наш син промок і я попросила його завести до хати, сваха мене послухалась, але до нас вже в сад не вийшла. Спілкувалась з нами через відчинене вікно. Додому я їхала розгублена. В яку дивну сім’ю потрапить моя дочка
життєві історії 0
Свати нас в хату не пустили. Ми сиділи в бесідці, хоч на дворі погода була прохолодна і дощова. На той славнозвісний шашлик ми чекали годинки з дві. А
Дмитрик мені не рідний онук, ось тому я й хочу, щоб невістка, яка поїхала на заробітки в Італію, мені за це доплачувала. Але Ірина іншої думки і каже, щоб мій син з дивану підіймався і йшов гроші заробляти, а не чекав з місяця в місяць її переводів. Я все розумію, але при чім тут я? Сваха моя мудріша, як не крути
життєві історії 0
Я б мовчала, якби онуки обидва мені були рідними, але ж старшенький Дмитрик її син від першого шлюбу, хоча, навіть не так, Ірина не була в офіційному шлюбі
Іван пошкодував єдиній дочці грошей на коляску. Нам його родичі з села передали, таку замурзану, я ледве відмила, хоч до останнього надіялася, що Іван купить для своєї єдиної принцеси щось особливе. Але що дивно, коли до нас приїжджають гості чи з моєї чи з його сторони, то на столі красуються і сири з плісняви і канапки з червоної риби. Всі його хвалять, який господар і як мені повезло. А мені від цієї обстановки, плакати хочеться
життєві історії 0
Ми з чоловіком разом вже три роки. Одружились вже не молодими. Мені було майже тридцять, а Івану тридцять сім. На даний час виховуємо донечку, якій півтора рочку. Раніше
Мого чоловіка тільки-тільки не стало, а невістка ніби не розуміє, що мені погано на таке дивитися, вішається на мого сина, тулиться. А я позаду них йду, і аж мене теліпає від злості. Могла б і увійти в моє становище. Бо ж недавно я з чоловіком так попід ручки водилася, а тепер по парку одна гуляю, без підтримки. Ми ж з чоловіком жили душа в душу. Але як це Оксані пояснити, поки не знаю. Як мені реагувати на такі зухвалі вчинки невістки?
життєві історії 0
Мого чоловіка тільки-тільки не стало, а невістка ніби не розуміє, що мені погано на таке дивитися, вішається на мого сина, тулиться. А я позаду них йду, і аж

You cannot copy content of this page