olesya
— Ти брала ці гроші, Надю? — голос Степана був різким. Він стояв у дверях моєї маленької кухні, тримаючи в руках той самий потертий конверт, де свекруха тримала
– Ти маєш зняти з банку всі гроші і віддати мені, – різко заявила Марія Степанівна, моя свекруха, поправляючи хустку на плечах. – Якщо вони просто лежать і
Я стояла в кухні, тримаючи в руках чашку з холодною кавою, коли почула, як грюкнули двері. Руслан увійшов із похмурим обличчям, кинув ключі на стіл і, не знімаючи
— Олено, ти знову купила ці дорогі йогурти? — Матвій стояв біля холодильника, тримаючи в руках пачку, наче вона була доказом чогось поганого. — Ми ж домовлялися економити!
Дружина завжди ставилася до мене, як до джерела фінансів. Вона витрачала тисячі гривень на якісь незрозумілі речі, а потім, дивлячись мені в очі, удавала, що нічого не сталося.
«Ти серйозно, мамо? Ти думаєш, я просто так сиджу вдома і нічого не роблю?» — голос моєї доньки Олени пронизував повітря, як холодний осінній вітер. Вона стояла посеред
— Тату, ти серйозно? Ти ж не забереш усе з собою! — голос сина тремтів. Його очі, завжди такі спокійні, тепер дивилися на мене з подивом і ледь
«Анно, ти де? Я не можу знайти свою синю сорочку!» — гукнув Максим з другого поверху, ніби я була його особистим навігатором по гардеробу. «У шафі, де завжди!»
Я сиділа за кухонним столом, тримаючи в руках горнятко кави, коли почула, як грюкнули двері. Це була Марія Степанівна, моя свекруха. Вона увійшла з виглядом, ніби щойно виграла
«Юлю, ти ганьбу на всю родину накликала, дитину поза шлюбом чекаєш!» — сказала мама. Її очі, повні сорому, пронизували мене: «Що люди в селі подумають? Що отець Іван