Так, як ми з чоловіком відсвяткували цей Новий рік – нікому не побажаєш! Хотіли побути удвох, але в гості напросилася моя зовиця Василина, його сестра. Хіба можна було відмовити? Адже ми щойно квартиру трикімнатну нову взяли і переїхали, місця повно!
Так вийшло, що наприкінці минулого року збулася наша з Олегом найбільша мрія – ми переїхали до своєї недавно купленої трикімнатної квартири, на яку збирали з самого першого дня нашого сімейного життя. У нас всього одна дитина і, проте, я вважаю, що більшість сімейних негараздів відбувається через рутину і нестачу особистого простору. Так, я у цьому впевнена на 100%.
Іноді мені хочеться побути на самоті, посидіти біля телевізора. чоловік може захотіти подивитися свій фільм, а я в цей час займатиму себе серіалом. Та й синові вже 14 років. Йому теж потрібен свій кут, то чому б і ні?
Але така купівля нерухомості далася нам нелегко. Основну суму ми заробили своєю працею. Але довелося ще брати і кредит у банку та небагато позичати у друзів та родичів. Звичайно, у планах віддати всі борги до копійки, щоб не почуватися нікому зобов’язаними.
Хочеш не хочеш, а для цього треба заощаджувати на багатьох речах, у тому числі і на їжі. У сенсі, не купувати дорогі продукти, хай навіть на свята. У зв’язку з цим Новий Рік я вирішила відзначати скромно. І Олег мене повністю у цьому підтримав.
Однак моя зовиця Василина, у якої троє дітей, просто в останні дні минулого року таки напросилася до нас у гості. Подивитися на нову квартиру, посидіти з братом, тихенько відзначити. Ну, це вона так нам сказала і довелося з нею погоджуватись – її сім’я теж допомогла нам фінансово, і я чудово це знала.
З іншого боку, я заздалегідь сказала, що з їжі буде трохи всього і нехай хоча б частину меню вона принесе із собою. Жодних подарунків, просто посидимо як родичі.
З її боку не було жодних заперечень, тож я сподівалася, що свято буде хоч і без шику, зате душевно-родинне і надією на кращі часи. Але тут я і дізналася, чому без настрою краще не починати свята!
Знаєте, Василина мене не обдурила. Увечері вона завітала з усіма закусками, про які ми з нею домовлялися раніше. Але прийшла вона не одна. Взяла із собою ще й чоловіка, трьох дітей і навіть собаку не забула притягнути.
«А що, у вас тепер місця багато!» Але велика квартира – це одне. А нестача продуктів на таку ораву – зовсім інша розмова. Я навіть хотіла вже махнути рукою і сама піти пройтися до найближчого супермаркету, докупити чогось їстівного. Але ж куди!
Гості дорогі, з веселими посмішками мені це одразу заборонили і просили не переживати: вони перед виходом поїли, тож тепер мені лишилося їх розважати.
А далі почався справжній жах. Собака, з незвички, почав гавкати і прогавкав аж до самого ранку, ми ніяк не змогли змусити його замовкнути. Ні мій син, ні діти сестри чоловіка не хотіли спати до 3 години ночі. Бігали, репетували: вони швидко потоваришували і склалося таке враження, що їхня дружба ґрунтувалася на тому, щоб швидше довести мене до білого жару.
А ось Василина із чоловіком «працювали» над іншим «проектом»: методично поглинали все, що я змогла виставити на святковий стіл.
Ще не було півночі, як у нас із їжі залишилися якісь крихти. А всі магазини в цей час, звичайно ж, перестали працювати. Без варіантів. Нічого не лишалося, і я послала дружина до підвалу, за консерваціями. Я люблю робити влітку якісь закрутки з помідорів, огірків, перців. Але це все не те, тож я ще й на балкон вийшла, набрати картоплі. Хоч пюре якесь приготувати.
Але Василина, яка постійно крутилася біля мене, ніби нюхом відчула те, що я хотіла приховати ля своєї родини. На тому ж балконі висіло в’ялене м’ясо, кілька банок тушонки і велика баклажка червоного. У мене на це все були інші плани, але їм не судилося справдитися.
Василина з чоловіком це все поїли-випили і, нарешті наситившись, вирушили до дітей, щоб укласти їх спати. Я ж не планувала, що до нас нагряне такий натовп народу. Тому треба було щось думати і швидко. Олег тільки сміявся і пропонував мені не переживати.
Мовляв, діти нехай ляжуть в одній кімнаті, його сестра з чоловіком в іншій, а ми в третій, якось виспимося. Дорослий мужик, а ніби за гуртожитком скучив. Однак, так воно й сталося. І, зовсім знесилені від цього всього і метань по квартирі, я, нарешті, заснула. На годиннику було близько 5 ранку.
Чому зазвичай після свят прокидаються із важкою головою? Через випите, звичайно. У моєму ж випадку я прокинулася пожованою через те, що цей собака знову почав гавкати і це розбудило весь будинок. Спробувала піднятися і щось зробити, але я швидко зрозуміла, що це взагалі не варіант.
Тож мені залишалося лише одне: накритися з головою ковдрою та подушкою і набиратися сил. Думаєте, мені це дали зробити? Де там.
Василинка відчинила двері до моєї кімнати і попросила мене розповісти їй, де в нас можна знайти щось на сніданок для дітей. І взагалі, дивно: вже пів на восьму ранку, а я ще дрихну, як так?
Крізь сон я не пам’ятаю, чи просто я відповіла, що вся їжа в магазині за рогом або моя відповідь була підкріплена різного роду недрукованими виразами. Ось не пам’ятаю. Але, сподіваюся, що все-таки, перше. Добре, що ще не спитала мене, чому я без настрою! Інакше б точно зірвалася.
Де був чоловік на той момент я не знаю. Але, напевно, він пив свою ранкову каву. Цьому ритуалу взагалі нічого не може стати на заваді.
Словом, коли я остаточно прокинулася, у моїй квартирі вже не було собак, чужих дітей та ненажерливих дорослих. Був тільки чоловік, який глянув на мене з докором і мій заспаний син. На столі було кілька коробок піци, роли та ще щось з доставки. Ще наполовину пуста пляшка ігристого. Зрозуміло, гості «трохи» затрималися.
Але найсмішніше те, що тепер Василина зі мною не спілкується. До свого брата у неї питань немає, він же не такий «черствий чоловік», як я, його дружина. Виявилося, я та ще хамка.
От і вийшло так, що у новому році я виявилася абсолютно неприйнятною людиною і винна в тому, що не ціную людей, які мені допомагають. І взагалі, непогано б уже віддати борг за квартиру.
«А чого ні, вона ж на їжі для родичів заощаджує!», уявляєте? Ось такі бувають свята з наслідками. Тож для мене Новий Рік тепер асоціюється не з ялинкою та новим щастям. Але з негативом та дуже нахабними людьми. Краще б книжку в тиші почитала, було б набагато краще. А тепер попробуй це все розрулити. От як це зробити, як це зробити, скажіть?
Фото – авторське.
Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.
