Моя мама вже багато років зовсім не спілкується зі своєю сестрою, моєю тіткою Валентиною. І все це через батьківську хату, яку вони не змогли поділити.
Тітка Валентина старша за маму на 7 років і вийшла заміж, коли ще моя мама до школи ходила. Бабуся і дідусь вирішили купити молодій сім’ї будинок і ще тоді домовилися, що ще один будинок для другої дочки, моєї мами, вони навряд чи зможуть збудувати, тож їй залишиться батьківський будинок. Він був трохи меншим і гіршим від того, що був у тітки, зате розташований у центі нашого містечка.
Тоді всі погодилися, а маму просто повідомили і особливо не питали її згоди, бо вважали її ще замало дорослою, щоб приймати самостійне рішення.
Коли мама вийшла заміж, то так і залишилася зі своєю сім’єю жити з батьками і по праву вважала, що цей будинок тепер лише її.
Коли пішов на небо дідусь, а бабуся зовсім була слабка, тітка Валя сказала моїй мамі, що раз дім дістається їй, так і доглядати бабусю має вона. Це було не зовсім справедливо, адже це теж була її мама та житлом їх забезпечили обох. Але мама не сперечалася, тим більше, що бабусі теж скоро не стало, і ось тут почалися розбірки за спадок.
Тітка Валентина сказала, що це батьківська хата і має бути поділена порівну, а те, що їй тоді купили будинок, вона навіть не хоче згадувати. Вона каже, що теж тоді давала гроші на нього, балкон засклила і нові двері пофарбувала. Але які в неї були гроші в той час, коли вона лише закінчила інститут і, не пропрацювавши й року, пішла у декретну відпустку?
Домовитися по-доброму не вдалося, і тітка Валя подала на маму до суду. Там у неї нічого не вийшло, тому що ще за життя діда було складено заповіт на користь мами, і суддя сказав, що мама не зобов’язана виплачувати половину вартості будинку, якщо сама не захоче добровільно.
З того часу родина тітки з нами не спілкується. Більше того, моя двоюрідна сестра Маринка, у якої я хрестила дочку, не тільки не хоче з спілкуватися мною, але навіть не дозволяє мені вітати дитину зі сятами, навіть по телефону.
Як вони не можуть зрозуміти, що не мають рації, що вони не праві? Чому тоді не будували собі домівку самі, і тепер би цей будинок ділився порівну. А так, я вважаю, що все справедливо. Шкода, що між рідними людьми тепер пробігла кішка через матеріальні речі. Хіба це так важливо?
Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com