Між моєю сестрою різниця в три роки. Першою стала на рушничок щастя Ірина, пам’ятаю той момент, як бабця сильно переживала з цього приводу. Я ще на той час навіть і хлопця не мала, а Ірина прозустрічалась зі своїм Романом більше ніж пів року.
Невдовзі у Ірини народилась донечка, мені вже на той час було двадцять два роки. Попри всі переживання моїх рідних, я спокійно до цього відносилась, адже якщо і хотіла створити сім’ю, то тільки з коханою людиною, з якою мені б комфортно було жити решту мого життя.
Ірина дуже гордилась тим, що вона вже молода мама, постійно підсміювалась до мене, що мене заміж не кличуть. З сестрою в нас завжди були такі відносини.
Вже з самого малечку Ірина перетягувала всю увагу на себе, хотіла бути кращою і лідером серед нас. Щось у неї таке було від тата.
І ось цей день настав – я зустріла свого майбутнього чоловіка. Ми прозустрічались майже рік, пізнали краще один одного.
Невдовзі і відгуляли наше весілля. Ірина на той час вже очікувала на другу дитинку, важко їй було всі дев’ять місяців, тому на весіллі у мене не була присутня.
Звати мого чоловіка Ігор, живемо ми з ним гарне і спокійне життя. Ми настільки підходимо, що постійно доповнюємо один одного. Жити ми пішли окремо.
Ірина залишилась жити з батьками. Від мами я дізнавалась, що чоловік сестри любить частенько до чарки заглянути, а відтак між ними постійні “бурі”, ще й з блискавками.
Одного дня мені зателефонувала Ірина і просила в мене допомоги. Сказала, що більше так не може жити з чоловіком, і хоче з ним розійтись.
Це був важкий шлях розлучення, та в ці моменти я була поряд із сестрою, допомагала і підтримувала її. А вже через два місяці Ірина знову зійшлася зі свої колишнім. У всьому що між ними відбулося, весь час звинувачувала мене, що то я була причиною їхнього розлучення.
Так важко, коли рідна людина постійно шукає в тобі причину усіх своїх невдач. Не знаю, правда, як можу цьому заподіяти? Та знаю тепер напевне, як сестра попросить про допомогу, то я знову підпаду під її вплив, адже інакше я не зможу…
Автор – Успішна Емма
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Передрук заборонено!
Недавні записи
- Через халатність лікарів наша донечка відправилась на небо. Одному Богу відомо, що творилося в моїй душі. Не обійшлось і без допомоги спеціалістів. Незважаючи на те, що суспільство наполягало перегорнути сторінку і спробувати ще раз, я слухала своє серце. Діток в нас з Антоном так і не має. І все б нічого, якби не ця переселенка з трьома дітьми, за якими вона зовсім не дивиться. Одного разу я була з ними на майданчику. Олежик забруднив сорочку, а я хотіла йому допомогти
- Як тільки мами не стало, ми почали сперечатися з братом і сестрами, а всіх нас четверо, за спадщину. “З чого ти взяла, що цей перстень має належати тобі? Мама нераз говорила, що він мій!” “А ти думаєш, чого Андрій так до мами в останні дні приїжджав?” І це ще діло не дійшло до нерухомості. Колись, наша дружня сім’я, переросла у велику “бурю”. Все це тривало до того часу, поки не сталося найгірше – не стало нашої сестри Марти. На прощальній церемонії нас ніби осінило
- Я відмінила усі святкування в родичів, бо ювілей найкращої подруги не кожного року. І собі і дочці я купила гарні сукні і з нетерпінням чекала дня “х”. Та на диво, Юлька мене не запрошувала. Я вирішила піти до неї на чаювання і заодно дізнатися, де ресторан, на котру годину. Подруга ще з порогу зробила спантеличений вигляд. Таке завершення розмови я аж ніяк не очікувала. І я і дитина йшли додому не те слово – засмучені!
- Та скільки ж можна було Людці жалітися мені на свого Максима! Він такий хороший чоловік і людина! О я його й забрала собі, всі зусилля до цього доклала. Тепер в нашому райцентрі тільки про це й балачок, ніби в людей інших турбот і проблем немає, чудні. Моя подруга влаштувала своєму благовірному сцену, зламала квітку і ображалася на нього цілий день
- Мені вдалося зруйнувати стосунки Ігоря з Іриною. Ну не пара вона йому. Але якби я знала, що він зв’яжеться з тою Мариною, і в них навіть до весілля дійде, то б не робила того вчинку. Відразу ж вона мені видалась мутною, а на самому весіллі я це для себе підтвердила. Тільки шкода, що мій син сліпо не вірить моїм твердженням. Я ж на власні очі бачила ці “воркотіння”, коли подихати свіжим повітрячком вийшла