fbpx
життєві історії
Того дня нас відпустили з роботи швидше. Я забігла в супермаркет і прикупила продуктів. Вирішила приготувати щось цікаве, і здивувати чоловіка романтичною вечерею. Та дома мене чекала така ситуація, що про вечерю можна було забути. Після ванної кімнати я попрямувала в спальну, і зустріла там свою свекруху. – Я не можу Дмитра додому привести, там же дочка!

Того дня нас відпустили з роботи швидше. Я забігла в супермаркет і прикупила продуктів. Вирішила приготувати щось цікаве, і здивувати чоловіка романтичною вечерею. Та дома мене чекала така ситуація, що про вечерю можна було забути. Після ванної кімнати я попрямувала в спальну, і зустріла там свою свекруху. – Я не можу Дмитра додому привести, там же дочка!

Я пов’язала своє життя зі звичайним хлопцем Василем. Його вихованням займалася мама сама. Відразу після весілля ми винайняли квартиру і почали своє самостійне життя. Три роки переїжджали з одного місця на інше: то господарі надумали квартиру продавати, то погані сусіди, то квартплата надто висока. Загалом хорошого мало.

Одного дня ми все ж зважилися на іпотеку. Взяли скромну двокімнатну квартиру у віддаленому районі та зажили щасливо. Я облаштовувала наше сімейне гніздечко і мріяла про дитину.

Все було ніби як у казці. Незабаром Господь почув наші молитви, і ми почали готуватися до появи малюка. Свекруха в наші справи не втручалася. Їй було лише 45 років, тому вона мала достатньо своїх турбот. Ілона Петрівна захоплювалася танцями, займалася йогою та ходила до театру. До нас вона приходила тільки у свята.

У нас з нею були не дуже хороші стосунки, але кілька разів на рік мені було неважко зіграти ввічливу та добру невістку. В принципі мене все влаштовувало.

Якось нас відпустили з роботи додому раніше через якісь технічні проблеми. Я купила продуктів і вирішила приготувати романтичну вечерю, адже зазвичай у мене на це не вистачало часу.

Я кинула пакети на кухні і пішла до спальні перевдягатися. Я оторопіла, коли відчинила двері — на нашому ліжку лежав зовсім чужий чоловік і читав журнал.

Він обернувся кивнув головою і продовжив далі займатися своєю справою. У цей момент у розкішному образі та з “червоненьким” в руках з’явилася свекруха.

Вона попросила мене вийти в коридор і сказала не заважати їй облаштовувати особисте життя. Пояснила вона це так: “Дмитро – мій коханий чоловік, а до себе я його привести не могла, бо там молодша донька. Я ж не знала, що ти раніше припрешся додому”.

До Дмитра Ілона Петрівна піти не могла також, тому що він живе в одній квартирі з колишньою дружиною. Усі її слова мене дивували. Як можна було чужого мужика привести в нашу квартиру? Найгірше те, що я навіть не знаю, скільки це все тривало! Можливо, вона давно вже водить до нас своїх кавалерів, доки ми на роботі.

Свекруха попросила вибачення перед своїм коханим, а мене відправила на кухню. Звичайно, про жодну романтичну вечерю вже й мови не могло бути. Я до ночі вимивала квартиру з хлоркою, все випрала і відчистила. Коли я розповіла про все чоловікові, він лише посміхнувся.

Як з’ясувалося, він знав про це і сам дав мамі ключі від нашої квартири.

Я влаштувала грандіозну “бурю” – весь будинок підняла на вуха. Чоловік не розумів, чому я так нервую з цього приводу, але пообіцяв поговорити з мамою і забрати у неї ключі.

А як би зреагували на таку ситуацію ви?

Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!