Того дня свекруха нашу сім’ю, і сім’ю молодшого сина, запросила на суші і на тортик з кавою. Такі зустрічі в нас рідкість, тому я з нетерпінням чекала на свято. Я і припустити не могла, що таким чином вона хоче повідомити, що дає певну суму Кості на квартиру, бо в їхній тісно. І як я мала реагувати? Ми десять років з чоловіком у всьому собі відмовляли, виплачуючи іпотеку. Нас їй шкода не було?
Моя свекруха дуже багата жінка. Вона має в нашому місті три салони краси. Також має своїх клієнтів (вона перукар), зазвичай це старші жіночки, але при грошах – еліта, так скажемо, в неї обслуговується.
Вона така людина, що сильно не спішить нам допомагати.
Ми з чоловіком живемо в квартирі, за яку тільки- тільки виплатили іпотеку. Більше десяти років нам на це пішло. Ми на всьому собі економили, в той час як Анна Гаврилівна складала гроші на своїх рахунках. Чоловік її покинув, точніше, це вона його вигнала, коли тільки стала на ноги. Він ледачий був, та й за чарку брався частенько.
Вона не з тих, хто буде терпіти і закривати очі на походеньки.
Якісь кавалери були, але я в цю справу не вникаю, це її життя.
До наших дітей вона особливої любові не відчувала, але з цим я вже змирилася.
Але остання наша зустріч просто зруйнувала весь мій світ.
У свекрухи були іменини. Якщо чесно, то мені було дивно, коли вона нас усіх запросила, як вона сказала на суші і каву з тортиком.
Зазвичай вона нічого з нами не святкує. Анна Гаврилівна замовляє зазвичай ресторан і кличе туди своїх дівчат з роботи, чи впливових дамочок.
Але цього разу все було не так.
Святкування було заплановане дома. А ще окрім нас мав приїхати її молодший син з дружиною і дочкою.
Пам’ятаю, як вона бідкалася, коли Костя одружувався на Насті.
Вона казала, що не для такої жінки вона ростила і вивчила сина. На весіллі також був цілий театр. Замість того, щоб веселитися, Анна Григорівна лила сльози, бо не таку невістку вона хотіла
Вона навіть після весілля не хотіла приймати молоду невістку. Вже трохи змирилася, коли на світ з’явилася її онучка.
І ось цього разу я приїжджаю, а Златка біля бабусі скаче в рожевій сукеночці, все щось запитує, хвалить її за смачне печиво.
Я аж очі витріщила. Думаю, звідки така любов. Анна Гаврилівна до Златки також з ніжністю відносилася. До наших дітей вона і приблизно так не відноситься.
Я вже й заздрити почала. А за столом трапилося ще дивніше.
– Анно Гаврилівно, вам соєвого соусу долити? Може соку? А давайте я вам тарілочку заміню.
Словом, я нічого не розуміла до того часу, поки моя свекруха не виголосила за столом, що повинна допомогти молодшому сину з квартирою, бо в тій однокімнатній їм місця мало.
То як ми так довго виплачували іпотеку, то так мало бути, а як молодшому сину допомогти, то прошу дуже.
Мені дуже образливо стало і за себе і в першу чергу за чоловіка.
Забула вона, як плакалася в них на весіллі. І дивно мені, як невістка молодша могла так обкрутити свекруху, що та зважилась на такий крок…
Автор – Наталя У
Передрук заборонено!
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua