Ще змалечку я звертала увагу Олені, що занадто вже розпустила вона свого сина, та вона вважала правильним таке виховання.

Чоловік у Олени крутий бізнесмен, працює навіть і закордоном, тому майже завжди у відрядженнях.

Вона тим часом зайнята наведенням краси, постійно в пошуках себе ідеальної, а сина вони задаровують дорогими подарунками, і звичайно, ніякого контролю за ним.

З чоловіком у нас двоє дітей, старша дочка Ярина, і молодший син Петро, якому вже сьогодні дев’ятнадцять років.

Наш син і дочка, скромні, виховані діти.

Мені ніколи не було соромно за їхні вчинки, в школі вони старанно вчились, згодом здобули освіту у вищих вузах, а на сьогоднішній день, вони вже самостійні люди, самі на себе заробляють, ще й нам з чоловіком деколи щось підкупляють.

Та в мого чоловіка є сестра Олена, має вона єдиного сина Дениса, йому лише вісімнадцять, а вони вже йому і машину прикупили, і грошима його забезпечують, а він їм віддячує різними проблемами, які він сам створює після того, як дозволяє собі зайвого хильнути.

Я вже й забула коли його “нормального” бачила. Та коли мій чоловік розпочинає з нею розмову про це, то вона чітко дає зрозуміти, щоб не лізли туди, де нас не просять.

В мене складається враження, що вони не розуміють, що своїми діями псують життя свого єдиного сина.

Недавно я з сусідкою поїхали на озеро покупатись і позасмагати, та недалеко від нас відпочивав і Денис з компанією.

Вже ближче до вечора Денис був в “капітальному” стані. Я, звісно, не могла не втрутитись, хотіла відібрати в нього ключі та мені це не вдалося, тоді я попросила знайомого, щоб відвіз його додому.

Та вже ввечері Олена мені зателефонувала, сказала, що я за цирк розіграла, що я заздрю, що в її сина все є.

Але чому вона в моїй допомозі бачить лише заздрощі?

Чому вона не бачить реальної проблеми?

Читайте також: Та я тільки на дитя Марти глянула, і відразу ж зрозуміла, що це не Івана. Ну як тільки можна було так обкрутити хлопця? Я ж по сусідству живу, весь вільний час на лавочці проводжу, тому прекрасно знаю її “веселе” життя. Та вона повз себе чоловічих штанів не пропустить. Якось я натякнула Івану, що дитина не його, так він, уявляєте, попросив в їх справи не лізти. Та як тут не лізти? Врятувати його хочу, бо молодий ще!

Як мені донести до неї, що реагувати на таке потрібно негайно, поки не сталось чогось поганого.

Та вже й не знаю, чи варто і надалі нам втручатись, а то можна так і втратити відносини з близькою родиною.

Автор – Успішна Емма

Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.

У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!

Передрук заборонено!