fbpx

Це не вкладається в голові: Тетяни не стало в одну мить. По дорозі до лікарні пішла з життя мама Тані, Жанна Ростовська. Молодша дочка, 9-річна Варя, відійшла у вічність на руках у Іллі в лікарні, її забрав Червоний Хрест, поховав, ми навіть не знаємо де

Це не вкладається в голові: Тетяни не стало в одну мить. По дорозі до лікарні пішла з життя мама Тані, Жанна Ростовська. Молодша дочка, 9-річна Варя, відійшла у вічність на руках у Іллі в лікарні, її забрав Червоний Хрест, поховав, ми навіть не знаємо де.

У Маріуполі один із снарядів, випущених російськими окупантами, потрапив у підвал приватного будинку. Від вибуху пішла з життя 38-річна Тетяна Плохих, її мама та молодша донька. Була важко контужена рідна сестра Тетяни, родичі шукають її, зв’язку з членами сім’ї, що залишилися, зараз немає. Про це пише obozrevatel

У взятому в облогу Маріуполі продовжують йти з життя мирні люди. Російські терористи постійно бомбардують та обстрілюють місто, не дають можливості людям покинути його.

14 березня один із снарядів влучив у приватний будинок, у підвал, у якому ховалася родина Тетяни та Іллі Плохих.

Як розповіла нам троюрідна сестра ушедшої в інший світ Ірина, родина Тетяни не змогла вибратися із Маріуполя. “Ми зателефонували Тані в перший день війни. Я запитала, чи збираються вони їхати. Таня сказала, що якщо ситуація буде небезпечною, то вони поїдуть у Дніпро. Тоді ще ніхто не міг подумати, що буде так. Ми одразу поїхали з Києва за кордон, тому що ми з Донецька і чудово знаємо, що таке Росія. Нам уже доводилося вісім років тому втрачати свій будинок, починати все з нуля. І тепер війна знову прийшла до нас”, – каже Ірина.

Потім Таня та Іра розмовляли 28 лютого. Тетяна говорила, що ситуація поки нормальна, тоді ще так сильно не бомбили. 2 березня вона повідомила, що вони з дітьми, мамою Жанною, її рідною сестрою Оленою та 4-річною племінницею Іллі перебралися до підвалу приватного будинку діда. Вони мали воду, запас їжі.

Зв’язок став зникати. 5 березня Таня надіслала смс, що все добре, вони живі. Вибратися з Маріуполя вже було неможливо, ніхто не ризикував цього робити. Зв’язок із ними зник.

“Уже в 20-х числах зателефонував Ілля, він дуже швидко сказав, що 14 березня в підвал влучив снаряд, якраз з того боку, де була Таня. Її не стало в одну мить… По дорозі до лікарні пішла з життя мама Тані, Жанна Ростовська. Молодша дочка, 9-річна Варя, відійшла у вічність на руках у Іллі в лікарні, її забрав Червоний Хрест, поховав, ми навіть не знаємо де.

У лікарні №3 залишилася контужена сестра Тані 31-річна Олена Ростовська. Ми нічого не знаємо про її долю. Ілля не може покинути підвал, в якому вони зараз перебувають, щоб дізнатися про неї. Там із ним старша донька Карина та 4-річна племінниця.

Він казав, що на дахах сидять “днрівці”-снайпери, вони луплять у мирних людей. Він боїться, що діти можуть залишитися сиротами. Ми намагалися відшукати Олену, але нам поки що це не вдалося. Боїмося, що вона контужена і навіть не пам’ятає, як її звуть. Якщо хтось щось про неї знає, то повідомте нам”, – просить Ірина.

Рідні намагалися організувати, щоб Іллю та дітей вивезли з Маріуполя, але поки що безуспішно. І зв’язок із ними знову зник.

Тетяна та Ірина працювали в одній роздрібній мережі ТМ Анабель Арто, Тетяна була директором магазину цього бренду в ТРЦ Порт Сіті, який зараз повністю згорів. Ірина каже, що ще двом співробітницям їхньої фірми дивом вдалося врятуватися з Маріуполя.

“Одна з них просто з дитиною бігла дорогою. Зупинилася машина, їх підібрали. Потім машина заглухла, вони її штовхали, все це під обстрілами. Їхали об’їзними шляхами, але врятувалися”, – розповідає Іра.

Жінка згадує, що їхні з Танею бабусі були рідними сестрами. Вони пройшли Другу світову війну і часто розповідали своїм онукам, що їм довелося пережити. “Я ніколи подумати не могла, що нам з Танею теж доведеться переживати такі страхіття війни”.

Таня з Іллею дуже мріяли дати своїм дітям вищу освіту. Вони накопичували для цього гроші, хотіли після школи відправити дітей до Іри в Київ вчитися. Це була заповітна мрія Тані, якої не стало від рук терористів.

You cannot copy content of this page