Своє життя ми з чоловіком, як і кожні люблячі батьки, присвятили дітям. Все життя дбали про їхній комфорт і затишок. Саме тому ми завжди відкладали кошти на їхнє майбутнє, економлячи на собі.
Ми хотіли, щоб у них було все необхідне, щоб вони були щасливі і задоволені своїм життям. Та діти наші повиростали і покинули батьківське гніздечко.
Для обидвох дітей ми подбали про квартири у Львові.
Дочці Наталці купили двокімнатну, адже вона першою вийшла заміж. А сину Андрію, так вийшло, що допомогли і свати і ми купили трикімнатну квартиру у гарному районі міста.
Обидвоє наших дітей, пани з міста, а ми з чоловіком самі живемо в селі у величезному будинку, який ще збудував мій батько будучи молодим, для нас, своїх дітей.
Діти часто навідуються до нас, ми в свою чергу тримаємо трохи городини, курей. Так і веселіше живеться і є що завжди передати дітям до міста.
Невістка не особливою любов’ю палає до мене, це я помічаю з того, що завжди відмовляється зайвий раз приїхати до нас, тай телефонними дзвінками мене не балує.
Раз в місяць, і то, ніби з під палки. Та я ніколи не робила з цього “бурі”, для мене лиш би діти були щасливі, тоді і наше серце буде спокійне.
Та останнім часом почала помічати, що мій син геть збайдужів до мене. Вже тиждень не телефонує і не цікавиться, нашим з батьком життям і здоров’ям.
А тут ще й я прихворіла. Дочка кожного дня телефонує, питає, може щось потрібно, чи в нас все добре, хвилюється. Кожні вихідні навідується, привозить нам смаколики. Допоможе з прибиранням в будинку. Навіть деколи їсти нам за своїми рецептами наварить.
Цього телефонного дзвінка від сина я чекала, як ніколи. Піднялась гарячка, з носа ллє, і кашель, як з труби.
І до того всього, якась така напруга в самій серединці. Чому лише дочка за нас хвилюється, а сину байдуже? Я ж однаково їх виховувала, і однаково дбала про них.
Ввечері я наважилась і зателефонувала сама.
– Сину, чому ти так довго не телефонував? Я ж так чекала твого дзвінка.
У відповідь почула
– А я що, мав знати, що ти чекаєш? Я ж не телепат!
– В тебе все добре? Як там діти і Світлана?
– Так, все в нормі! Давай, а то я зайнятий на роботі.
Ось вам і різниця між дітьми. Правду кажуть, кожна мама втрачає зв’язок із сином, як тільки віддає його невістці, а дочка завжди залишається, дочкою.
А у вас як справи із синами? Чи не забувають вони про вас після одруження?
Автор – Успішна Емма
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Запрошуємо вас підписатися на “Наш канал на Youtube“
