Я так мріяла реалізувати себе в такий спосіб. Я була готова до всього, лиш би стати бізнес леді. Ніколи б не могла подумати, що чоловік на таке здатний.
Живемо ми з чоловіком у невеличкому районному центрі. Разом ми вже чотири роки. Чоловік працює машиністом поїзда. Я на даний момент в декретній відпустці. Нашій Кірі вже чотири на днях виповнилося.
Нам хватає грошей, але все тому, що моя мама нам багато допомагає. Вона проживає в селі тому ні м’яско, ні молочні продукти ми не купуємо. Крім того мама допомагає нам фінансово. В неї є свої покупці, які приходять прямо додому, щоб придбати хорошу продукцію. Але мені вже перед мамою незручно. Як не як, що мені, що Валерію вже давно за тридцять.
Наша Кіра вже майже пів року ходить в садочок, тому я задумалась над тим, щоб вийти на роботу.
Я вивчилась, і більше п’яти років пропрацювала в салоні краси перукарем. В мене багато своїх клієнтів, які готові хоч сьогодні записатись до мене на стрижку чи укладку. Я хороший спеціаліст, тому з працевлаштуванням проблем не буде.
Але чомусь не хочеться мені працювати на когось, я вже виросла з того віку, і відчуваю, що готова піти в “самостійне плавання”, тільки чоловік мене не підтримує.
Недавно ще й попалася мені рекламка, що не далеко від нас здається в оренду хороше приміщення. Я вже сплю і бачу себе власницею елітної перукарні, але, як я вже казала, Валерій мій проти і все.
– Ти молода, зелена, ще натвориш дєлов, а мені потім розгрібати? То ж відповідальність, як не як.
Але ж я все прекрасно розумію. Не сьогодні на світ з’явилася.
Так як чоловік сказав, що фінансово немає змоги мені допомогти, бо хоче поміняти собі автівку, я вирішила взяти у займи у своєї мами, просто знаю, що вона може мені дати на початок, а згодом я б віддала.
На наступні вихідні ми поїхали в село. Після церкви всі сіли за обіднім столом, і я почла мамі говорити про свій бізнес. Як я і думала, мама мене підтримала, і дала навіть більше грошей, ніж я сподівалася. Валера лише скоса на мене подивився. Але тоді я не побачила в цьому нічого поганого, я марила своєю справою.
Зранку в понеділок ми повернулися додому. Кіра в той день була в садку, а я взялась за реалізацію своєї мрії.
Я вже домовилась про оренду приміщення. Була така щаслива, бо навіть скинули пристойну суму. По грошах я мала поміститися, включаючи і ремонт і деяке обладнання. Словом, все йшло, як по маслу. Я вже майже бізнес леді, якби не один “прекрасний” вечір. Того дня я надумала перерахувати свої гроші, і забрати деяку суму, але тут то мене і чекав сюрприз – грошей не було.
Ввечері чоловік повернувся, як він каже, з важливих справ, і попросив мене вийти на вулицю, я розлючена вийшла і оторопіла. Перед нашим під’їздом стояв не чорний опель 2005 року, а білий хюндай 17.
Чоловік просто забрав мої гроші, гроші, які я випросила в мами на свою мрію, і купив собі авто, яке йому давно приглянулося. Не спитавши мене. Він сказав, що в мене і так би нічого не вийшло.
– Тобі розуму до такої справи не хватає. Ти мені ще дякую повинна сказати, що я не дав тобі в це вляпатися.
– Дякую, серйозно? І як мені тепер з цим жити. Як тепер мені тобі довіряти?
З того часу у нас почались вічні сварки. Я не можу змиритися, з тим, що чоловік не вірить в мене, а найгірше, що після цього моє бажання десь просто зникло.
Ось сиджу тепер в домі, як сіра мишка, і чекаю поки чоловік підкине мені грошенят на дрібні розходи…
Замість своєї мрії, я тепер їжджу на крутій автівці, але мені від цього не легше…
Ось що б ви зробили на моєму місці? Йти далі до своєї мрії? Але за які гроші? Мама то вже більше не дасть.
Чи змиритись з таким чоловіком, і жити, як живу? Як не як, але люблю я його!
Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook