Ти повинна все встигати, Руслано! Мені за твої “дві ліві руки” дуже соромно перед зятем. Що він подумає? Правильно! Що мама так навчила. Поки діти сплять, ти повинна їсти смачно приготувати, в хаті навести чистоту, і з усмішкою Бориса з роботи зустріти. Не будеш його шанувати, залишишся на старість літ одна.
Мене звати Борис. У мене з моєю тещею, Василиною Федорівною, чудові стосунки.
Дзвоню я їй недавно і говорю:
– Дорога моя, Василина Федорівна, теща моя кохана! Я прошу вас, приїжджайте до мене якнайшвидше! Я просто не можу так жити! Знову у Руслани заскоки. Вона знову почала годувати нас усіх капустою, бананами та яблучками. Вона не відпускає мене на рибалку, з чоловіками піти у гараж не дозволяє. Та й дітей уже замучила своїм суворим вихованням. Загалом, робіть щось!
– Що вже так усе погано? – Запитала мене теща. — Ех, Борисе, у мене ж так багато справ на городі! Ну, гаразд я поки що чоловіка самого на господарстві залишу і через кілька днів “прилечу”! Тримайся!
– Тільки треба щось вигадати, щоб пояснити ваш терміновий переїзд. Начебто б ви нічого не знали і я вас ні про що не просив.
– Я щось придумаю по дорозі. Загалом, потерпи трохи! Зачекай на мене!
Я любив свою тещу. Хоча коли я з нею познайомився, я її дуже боявся. Справа в тому, що моя теща – жінка дуже велика, але вона дуже добра.
Коли я з нею познайомився, то вперше вона подивилася на мене дуже своєрідним поглядом і сказала:
– Що ж ти такий худенький? Просто як коник стрибунець! Тебе годувати і годувати треба! Буду тобі борщі варити зі сметанкою та пиріжки пекти!
Я одразу ж заспокоївся.
Моєї мами не стало, коли я ще був підлітком. А батькові я був не дуже потрібний. Я ріс сам собою. Потім я став студентом, одразу почав підробляти. Грошей постійно не вистачало, доводилося заощаджувати. Ось тому я був таким худеньким.
Після весілля з Русланою ми винайняли квартиру. Потім у нас з’явився син Ромчик. Я багато працював. Допомагала з дитиною Руслані її мама.
– Руслано, що це у тебе за такий безлад у квартирі?
– Я просто нічого не встигаю! А Борис мені не допомагає!
– А чому це він має тобі допомагати? Він же працює! А ти вдома сидиш у декреті! Я тобі з дитиною допомагаю. А ти маєш у квартирі порядок підтримувати, сама добре виглядати і вечеря має бути гарячою у тебе на столі для чоловіка.
– Це за ваших часів треба було так робити! А зараз інші часи!
– Та завжди треба поважати працюючого чоловіка! А зараз вам набагато легше! У вас стільки побутової техніки! Тільки пальчиком натискай, і ця техніка за вас все робитиме. Так що вперед!
Потім мій батько одружився і поїхав жити зі своєю дружиною до іншого міста. А я переїхав зі своєю родиною до його квартири. Потім у нас народився ще син Данило. А Руслана попросила мене знайти собі підробіток, щоби було більше грошей.
– Та скільки тобі грошей треба? Тобі що діаманти потрібні? Адже Борис і так нормально заробляє. Навіщо ти змушуєш чоловіка ще на одну роботу влаштовуватися? Ти що з нього зробити хочеш? Він і так сильно втомлюється!
– Мамо, не втручайся! Ти мусиш мене шкодувати і допомагати мені. А ти Борису співчуваєш!
– У твого чоловіка має бути хобі! Він має розслаблятися! Йому це потрібно.
Я знайшов собі хобі. Моїм хобі стала рибалка. Я був дуже щасливим рибалкою. А коли я зміг купити собі автівку, то почав їздити на рибалку частіше. Руслані це дуже не подобалося.
Потім батьки Руслани пішли на пенсію. Вони продали свою квартиру і поїхали жити в село. Вони там купили собі гарний будинок із великим городом. Щоразу, коли теща приїжджала до нас у гості, для мене це було просто справжнє свято. Вона постійно захищалася за мене та наших дітей.
– А що ти за такий дивний суп зварила? Що це таке? Що це за суп із капусти? Руслано, якщо у тебе проблеми з вагою, то чому від цього мають потерпати твій чоловік та твої діти? Сама їж таку їжу! Борисе, де твоя рибка? Я так за рибкою твоєю скучила! Що таке? Руслана тебе на рибалку не відпускає? А ти чому не покажеш, де раки зимують?
– Та якось я не можу так! Жаль мені Руслану!
– Жаль? А ось вона тебе взагалі не шкодує. Ти ось знову на коника стрибунця став схожий! І діти такого ж синього кольору! Так, Руслано, швидко діставай м’ясо з холодильника, роби фарш! Будемо котлети смажити, і картоплю сідай чистити! Будемо фрі робити! Розслабилася без мене тут!
Руслана рахувала дні, коли мама поїде. А я так радів тому, коли теща була поруч із нами. Я часто на рибалку їздив. А коли повертався додому, у хаті пахло неймовірно смачним борщем та моїми улюбленими пиріжками з капустою.
З тещею було дуже весело. Вона мала дуже своєрідне почуття гумору.
А Руслана тим часом тішилася, коли проводжала маму на автобус.
– Нарешті, все це закінчиться! Як же мені важко даються ці ні. Все я роблю не так: не те говорю, не так їсти готую. А тобі самому дуже подобається суп із капусти, правда, Борисе?
– Та я на нього дивитися не можу!
– Ах ти!
З того часу минуло пів року і ось Руслана почала знову годувати нас цим супом. Вона знову перестала мене пускати на рибалку та в гараж до мужиків. Вона вимагала, щоб я постійно сидів удома, все фарбував та ремонтував. Я став сумним, і діти теж дуже сумували за своєю бабусею.
– Борисе, халепа яка! Мама приїжджає! Що вона у нас забула? Адже зараз так багато роботи на городі! А вона вирішила, що обов’язково має приїхати до нас! – Сказала засмучено моя дружина.
А мені так тепло на душі стало! Я мало до стелі від радості не стрибав, але намагався поводитися стримано: щоб Руслану не розлютити і вона нічого не запідозрила.
Я, звичайно, поїхав зустрічати тещу на вокзал. Я щиро обійняв її і поцілував. Я був просто щасливий! Але стримував себе як міг. Руслана цього не схвалила б.
– А ти часом свіжої рибки не наловив? Я так за не нею скучила! У нас такої рибки немає! Ти обов’язково з’їзди на рибалку і налови для мене рибки! Руслано, я щось не зрозуміла, а чому у квартирі такий бардак? Діти у дитячому садку, а ти весь день дома сидиш! Чи ти від цього супу із капусти так ослабла, що навіть у квартирі нормально прибрати не можеш?
Я щасливий поїхав на рибалку, а теща взялася за свою доньку.
– Мамо, я взагалі не зрозумію, що відбувається! Ти чому постійно борониш Бориса, а не мене? Я ж твоя дочка!
– Ну, по-перше, я тебе завжди лаю по ділу! Ти сидиш дома, а у квартирі в тебе безлад. А по-друге, чоловіка треба берегти! А інакше на старості ти будеш одна! У мене знаєш, скільки подружок і всі вони самотні. І в цьому винні вони самі! Вони своїх чоловіків зовсім не берегли. А тепер що? Жаліють!
А твій батько так чудово виглядає! Адже йому вже 70 років, а він міцний і здоровий. А чому? А тому, що я ніколи його не змушувала нервувати і завжди його берегла! А чоловік у тебе такий гарний і батько він чудовий. І заробляє добре, та не гуляє. Зарплату тобі всю віддає! Що тобі ще треба? Він повинен мати хобі, мати можливість розслабитися і він тоді тебе любитиме ще більше! Як ти цього не розумієш?
За два тижні теща виїжджала. Це мене дуже засмутило. Я засумував, а теща підійшла до мене, сіла на диван, коли Руслана була у ванній і сказала:
– Не хвилюйся, Борисе, я провела виховну бесіду з Русланою. Вона тепер себе інакше вестиме. А якщо знову годуватиме тебе та онуків моїх цим неприємним супом, то ти одразу мені телефонуй. Я примчусь до тебе на допомогу. А ще в мене для тебе хороша новина є. У мене за два місяці відпустка буде. Чекайте!
Як же я зрадів, почувши цю чудову новину. Як же мені пощастило, що в мене така чудова теща!
Хіба ні? Що скажете?
Фото ілюстративне
