Піца, приготовлена за всіма правилами – дійсно особлива. Італійський варіант – ні з чим не сплутати
Чим піца, приготована в Італії відрізняється від піци, приготованої в десятках інших країн? Щоб з’ясувати це, журналісти вирушила на батьківщину піци – в Італії.
Борошно, вода, дріжджі, оливкова олія – класичні інгредієнти для тіста. Але навіть з такого звичайного набору продуктів можна створити справжній шедевр. Це довели італійці. Їх техніка роботи з тістом – отримали визнання ЮНЕСКО і стали культурною спадщиною людства.
Професійний піццайола Рафаело каже: майстерно працювати з тістом – це мистецтво і не кожному воно по плечу. Тісто ні в якому разі не можна розгортати качалкою – воно втратить пишність. Його, навпаки, потрібно наситити киснем – а для цього підкинути в повітря.
Але справа не тільки в техніці. Приготування піци для італійців – це в першу чергу, історія та культура.
“Ми намагаємося зберегти цю культуру. Є піццайола які готують за старими рецептами. Їх передають з покоління в покоління. Ми готуємо наші піци в дров’яних печах. А секрет? Звичайно є! Ми використовуємо тільки свіжі продукти”, – розповідає Рафаело.
Читайте також: 10 РЕЧЕЙ, ЯКІ ПОТРІБНО РОБИТИ ПЕРЕД СНОМ
Піца, приготовлена за всіма правилами – дійсно особлива. Італійський варіант – ні з чим не сплутати.
Тісто – не може бути гумовим, яке ви жуєте із зусиллям. Воно не може бути занадто товстим. Трошки має хрустіти. У самій справжньої італійської піци – тільки моцарела, томатний соус і пару листочків базиліка. І все.
Але смак – не головний критерій в кулінарному конкурсі ЮНЕСКО. Щоб організація визнала блюдо – потрібно довести його культурну цінність. Країни подають журі цілі дослідження, знімають історичні фільми і захищають своє блюдо перед комісією, як студент – дипломну роботу.
Визнання національної страви – всесвітнім культурною спадщиною не дає нічого крім диплома. Але сам статус стає бонусом в питанні модного нині гастро-туризму. Деякі мандрівники приїжджають в країну тільки заради того, щоб спробувати страви, які охороняються ЮНЕСКО.
Серед таких: азербайджанська долма, вірменський лаваш, корейська капуста. А ось українського борщу чи вареників немає. Їх на конкурс поки не подавали. Але це не заважає нам їх любити і ними пишатися. І – це саме той випадок, коли варто поквапитися. Адже італійці – своєї перемоги чекали 7 років.
