З міжнародними лоукост-компаніями ведуться перспективні перемовини щодо обслуговування внутрішніх рейсів в Україні.
Про це в інтерв’ю “Обозревателю” повідомив заступник міністра інфраструктури Віктор Довгань.
“Хочемо, щоб іноземні компанії забезпечували трохи і внутрішні рейси. Тому що не може переліт Львів-Київ коштувати 200 євро. Перемовини тривають. Думаю, все вийде, тому що є певне соціальне навантаження”, – зазначив заступник міністра.
Читайте також: Повернути товар неможливо: в українських магазинах винайшли новий спосіб «розводу» клієнтів
Він наголосив, що внутрішні перевезення не є прибутковими.
“Але ми умовно говоримо: “Дивіться, ви зацікавлені в цих напрямках, так візьміть іще й Львів-Київ чи Одеса-Київ”. Це дуже важливо. У нас вкрай низький відсоток внутрішніх авіаперевезень, а попит водночас величезний”, – підсумував Довгань.
Недавні записи
- Гороскоп на 20 квітня 2021 для всіх знаків Зодіаку: деяким знакам Зодіаку буде дуже важко зосередитися, а в декого навпаки, відкриються лідерські задатки. Дізнайтесь, що ж зорі підготували саме для вас!
- Відпочинок в Єгипті був запланований вже давно, тому змінювати щось в останній момент не було б розумним. – Як ти, люба? Надіюсь вже краще? Ти ж не забула, у нас завтра літак?, – сказав Дмитро до Уляни, як тільки та переступила поріг квартири. – Дім, тобі вже 35 стукнуло, а ти досі поводишся, як дитина. – Після відпочинку Уляна зібрала свої речі і з’їхала від “коханого” не задумуючись
- Я виходила заміж молода, і як кажуть, зелена, бо була при надії. Антону було 22, а мені й дев’ятнадцяти ще не виповнилося. Як бідно ми тоді жили, навіть описувати не хочу – любов затьмарювала очі. Будучи на солідному терміні, я вирішила зустріти свого чоловіка, який повинен був приїхати на метро. – Ти чого мене позориш?, – сказав Антон, коли ми зустрілись. Я тоді йшла додому позаду нього і заливалась слізьми
- Особлива молитва до Всечесного Бога за батьків: дякую Тобі за любов до моїх батьків, яка закладена в моєму серці, і нагороди їх довгим та щасливим життям!
- Вікторії не було й двох років, як її мама, а моя дружина, яку я поважав, любив і цінував, вирішила нас покинути, і переїхати до “іншого чоловіка”. Ні мої вмовляння, ні тещі, не допомогли. Не знаю, чи впорався б я сам з дочкою, якби не Іванна Степанівна. Вона, можна сказати, допомогла мені поставити доньку на ноги. Коли Віка була в одинадцятому класі, я вперше, за стільки часу, побачив знайомі очі, але Наталі були потрібні лише гроші. Ні дочка, ні мама, ні я – її не цікавили