fbpx
життєві історії
У мене була тільки бабуся, яка і влаштовувала моє життя. Без неї, я рано чи пізно потрапила в дитячий будинок

Моя родина не була традиційною. Ніде правди діти, я мріяла про нормальну повній сім’ї, де мама і тато люблять своїх дітей. Але в моєму випадку доля обділила мене не тільки відсутністю батька, але ще і додала байдужість матері.

Тато пішов від нас, коли мені було чотири. Пам’ятаю його риси обличчя, як він піднімав мене і садив на плечі, але більше нічого. Може, була дуже маленькою. Джерело

Щоб зберігати спогади такої давності, а може мою свідомість витіснило їх, вважаючи надто травмуючими. Мама не довго горювала після відходу мого тата і стала влаштовувати своє особисте життя.

У моєму житті з’являлися все нові чоловіки, кожен раз мама просила називати чергового залицяльника татом, але мені ця ідея не подобалося.

З одного боку, я розуміла її прагнення стати щасливою. Але з іншого, я адже росла на тлі всього цього. Бабуся часто забирала мене до себе, засуджуючи мою матір.

Але нічого не змінювалося. Я поверталася і це тривало далі. У шістнадцять років пішла з дев’ятого класу і вступила до коледжу, заселившись в квартиру з іншою дівчиною.

Ми ділили навпіл оренду за квартиру. Гуртожиток мені не дали, так як його надавали на той момент тільки іногороднім. Я вчилася, підробляла і намагалася всіма силами вирватися з цього місця.

Мама навіть не намагалася зв’язатися зі мною. Якби я не дзвонила, то вона б і далі ігнорувала моє існування. Мама знайшла начебто якогось хлопця, який затримався більше, ніж на кілька місяців.

Вони начебто були щасливі, але мене це не хвилювало. Тепер я хотіла сама влаштувати своє щастя. Я довчилась і влаштувалася працювати в гарне місце, де мої таланти оцінили по достоїнству. Хороша зарплата дозволила мені знімати квартиру в поодинці і просто жити в задоволення.

Мама зрозуміла, що у мене з’явилися гроші і стала частим гостем. Дзвонила, писала, приїжджала. Вона всіляко демонструвала свою любов до мене. У дитинстві така поведінка ще прокатали б, але я ж уже доросла і не дурна. Коли приїжджає жінка.

Грає люблячу матір, а перед від’їздом просить грошей, то не дивно зрозуміти все. Розуму аж понад голову бути не обов’язково, так би мовити.

Тільки мама вирішила, що її акторська гра безцінна. Вона скинула мені номер карти і тепер чекала регулярних надходжень.

Вибачте звичайно, але з якого дива ?! Я краще бабусі допоможу, вона в моєму дитинстві і то зробила для мене куди більше. Пару раз скинула невеликі суми.

Але мамі цього було мало. Вона подзвонила і почала свою шарманку, що я погана невдячна дочка, могла б надіслати і більше. А мені так набридла вся ця пісня, що нудно було дивитися на її потуги.

Читайте також: – Ну що дивишся! – замість привітання сказала свекруха, – думаєш, поскаржилася моєму синові і все, проблеми закінчилися?

Ну не хочеш ти бути з дочкою, так дай їй спокій! Вона хотіла не менш десяти отримувати в місяць. А я всього тридцять шість заробляла, а мені квартиру оплачувати, комуналку і їсти теж потрібно. Мама моєї відмови не зрозуміла, по п’ять тисяч отримувати не хотіла.

Тоді вона сказала, що якщо я не погоджуся перераховувати скільки вона сказала, то вона від мене відмовиться. Я їй відповіла, що вона вільна чинити як їй заманеться. Мама дико розсердилася, а мені хотілося розірвати будь-які стосунки з нею.

Нехай сама нудиться з цими своїми хлопцями, купує їм їжу і випивку. Не хочу спонсорувати її притон. З того моменту пройшло шість років. Я встигла вийти заміж і провести прекрасні роки в шлюбі.

А моя мати досі на мене ображається і не може пробачити. Кожен раз, коли я приїжджала миритися, вона говорила, що я знаю суму її вибачення.

Мене це принижувало, невже можна шість з гаком років ображатися через десяти тисяч щомісячних ?! І це на рідну дочку, яку вона вічно кидала в дитинстві.

Я розмовляла з різними дівчатами потім, жодна з них не встала на сторону матері моєї.

Я перераховую по сім тисяч бабусі щомісяця, іноді більше. Їй хоч допомога буде до пенсії, а то вона адже зовсім одна там.

Бабуся дзвонить зі сльозами кожен раз, дякуючи за гроші. Але мені для неї нічого не шкода. Скаже більше, дам більше, хоч всю зарплату взагалі.

Я все дитинство мріяла про сім’ю, де у мене були б тато і мама, але все сталося інакше. У мене була тільки бабуся, яка і влаштовувала моє життя.

Без неї, я рано чи пізно втекла б з дому і потрапила в дитячий будинок.