Дякувати Богу, ми живі!
У мене все життя пролетіло перед очима. Ми їхали на Миколаїв з Нового Бугу, проїхали Баштанку, заїхали до селища. А на зустріч нам стояло 4 танки.
Ми беззахисні, на легковій автівці, їхали, нікого не чіпали, а вони, відкрили по нас вогонь.
Валили багато, 7 було, ми звернули в кювет, і врізались в дерево, та слава Богу всі залишились живі. Ми почали махати руками, кричати, що з нами діти, вони збиралися з нами покінчити, та один з них опустив зброю другого і вони поїхали далі.
Я не знаю, що нас врятувало! І як ми залишилися живі. Життя пролетіло перед очима за секунду. Чоловік його брат і песик, сиділи попереду, я з сином ззаду, притиснула його до себе як могла. У брата струс і зламана нога.
Я тепер боюся будь-якого шороху! Дякую місцевим, які нас врятували, ми вибігли з автівки, і забігли до лісу, не знали, що нам робити, куди бігти, їхали місцеві, вони патрулюють, вони допомогли нам дістатися до Миколаєва, а там нас зустріли.
Я пережила це особисто і це до дуже страшно. Їм все одно!
Слава ЗСУ! Слава Україні!
Альона
