У моєї свекрухи Тамари Василівни однокімнатна квартира в Києві біля метро, важко їй дісталася, довго не неї мама чоловіка заробляла за кордоном. Сама свекруха живе у двушці, а цю віддає в оренду.
Квартирка ця без ремонту, до вторгнення Тамара Василівна брала за оренду 7000 тисяч гривень, у неї мешкали мама з дитиною 11 років.
Зараз із лютого та жінка в Італії, працює там. Півроку вона свекрусі взагалі нічого не платила, а це два останні місяці почала по 2 тисячі гривень на місяць платити.
У зберігаються знаходяться їхні з дитиною речі, тобто використовується це житло зараз просто як склад.
Ми дзвонили, питали, які в неї плани, вона сказала, що не знає точно, коли повертатиметься до Києва, до літа точно ні.
А ось мамі чоловіка гроші не зайві зовсім зараз, комунальні дуже високі, на ліки й харчування йде багато, вона не витягує, навіть ми останнім часом допомагаємо Тамарі Василівні грошима.
Але свекруха жінка добра і жаліслива, їй шкода вказати квартирантці на вихід, жаліє їх. Мовляв, порядна жінка, і такі обставини, треба всіх розуміти та допомагати.
Але мені щось тут не зовсім зрозуміло все це.
Ви як би вчинили? Мені шкода, що свекруха не отримує грошей, син її – мій чоловік Артем, теж такої ж думки.
Не подумайте, ми на гроші свекрухи не претендуємо, просто для Тамари Василівни кращого життя хочеться.
І мені здається, що маму чоловіка просто на просто обводять навкруг пальця, я так вважаю.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.