«Українська криза», – вперто промовляла співробітниця великої міжнародної організації, хоч я щораз поправляла, що на наших землях поновилась повномасштабна загарбницька війна, з метою реколонізації.
«Ми не оперуємо термінами «агресор» та «жертва», бо мусимо залишатися нейтральними, щоб працювати в зонах конфліктів», – пояснила вона у відповідь.
Я не мусила б на неї гніватись: жінка відпрацювала в Харкові весь березень, ризикуючи, разом з українцями, своїм життям. Вона каже про героїчний спротив, про нашу виняткову самоорганізацію з захопленням та повагою.
Але офіційна термінологія міжнародних структур – ще той тригер.
Мова війни та мова миру ніяк не перетинаються, це – «два світи – два способи життя» з паралельних реальностей. Нейтральність до нападника, загарбника, до мародера?
Світ боїться усвідомити, наскільки карколомні зміни несе йому нинішня війна в Україні…
Алла Лазарєва, кореспондент у Парижі в “Тиждень”
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.
