Я зробила на кухні в невістки перестановку, бо реально хотіла показати Наталі, що можна обставити своє житло так, щоб легше в ньому жилося, але чогось вона на мене образилася.
Ми з чоловіком виховали трьох синів.
Всі троє вже давно створили свої сім’ї. Живуть діти окремо, чим я дуже задоволена.
Старший мій дуже розумний. Вивчився Петро на юриста, має хороші гроші, дружину і двійко діточок, старша цього року школу закінчує.
Ліля пішла в нашу родину, також дуже розумна, всі грамоти, які тільки можуть бути, в неї є. Також онучка займається бальними танцями. Я не раз була у неї на виступах.
Середущий син живе живе в сусідньому невеличкому містечку. В невістки була квартира, ще до шлюбу, так вони й живуть і виховують синочка.
А ось молодший син одружився далеченько від нас – в Рахів його занесло. Йо-йо, як ми сміємось, коли про нього розмовляємо.
У Володі дружина працює в квітковому магазині.
В них великий будиночок, який дуже гарно обсаджений квітами. Наталя справді це любить.
Три роки тому мого чоловіка не стало. Ось з того часу я й поставила собі за мету, їздити до всіх синів по черзі. А чого б і ні? Подумала я.
Я на пенсії, чоловік на небесах, подруг як таких в мене немає.
Мені сумно одній. Старший рідко навідується, бо весь час зайняті вони, а ті два далеченько від мене, то також не часто мене балують своєю увагою.
В старшого я навіть тижня не витримала. Все щось їм було не так. То не на тій дошці рибу порізала, то не в ту тарілку перше подала. Я ж хотіла бути корисною, але цього ніхто не цінував.
Коли я в суботу з ванної вийшла і забула її сполоскати, то отримала від невістки, бо волосся багато.
Ну я ж не винна, що воно в мене густе і доволі довге. Могла б і промовчати, але це не про неї.
Забралась я від них наступного дня. Ні син ні невістка навіть не пробували мене зупиняти, що було мені дуже обідно.
Десь дві неділі я дома пробула і поїхала з запланованим візитом до середущого сина.
Тут їм ніби й подобалось, що я і готую і поприбираю коли треба. Але зачепились ми за виховання мого онука. Ну весь час він в телефоні. Навіть коли на вулицю виходить, то з друзями в якісь танчики грає.
Я їм правду сказала, що до добра це не доведе. Та невістка замість того, щоб мене підтримати, сказала не пхатися.
– Поки вас не було, в нас був мир і спокій.
Її слова явно вказували мені на двері, що я і зробила.
І ось місяць тому я гостювала у наймолодшого Володі.
Молодь по роботах. Хата велика, і все б нічого, якби був в ній якийсь порядок. В кімнатах все на купу. Гора якогось одягу. Чи брудний він чи чистий – не поймеш.
Але найбільше мене здивувала ситуація на кухні.
Ну дуже все не комфортно. Та олія, сіль чи спеції мають бути під рукою, а в Наталі треба стілець брати, щоб до них добратися. Те саме з мікрохвильовкою.
Вони її витарабанили аж на холодильник. Це ж не зручно. Внук щоб розігріти наприклад какао, стає на табуретку, а потім той кип’яток над головою несе.
Я сказала Наталі, що є рішення, кухня ж дозволяє перестановки робити.
– Тут поличку прикрутити можна і вже більше місця.
Невістка сказала, що їй і так добре.
Ну, думаю, сказала то таке.
В понеділок вони по роботах, а я за майстром давай дзвонити.
Словом, прибили цю поличку, все гарно, а головне – зручно.
Також я поприбирала в шафці, де крупи лежали. Я коли гречку виймала, звідтам моль вилетіла.
Я все непотрібне викинула, в магазині придбала спеціальні контейнери, щоб пересипати те, що ще молі не з’їли.
Та інша б раділа, але Наталя мене висварила.
– Це моя хата! Я тут господиня. Ви б ще в мою шафу залізли!
Я з тих нервів ще відповіла: “Якщо там такий бардак, як на кухні, то і залізу”.
Наступного дня син мене посадив на потяг.
Ось тепер сиджу і думаю, ну невже я така погана? Хіба якась мама хоче поганого для своїх дітей?
Як їм пояснити, що я лише хочу полегшити їм життя? Я ж до них з миром!
Автор – Наталя У
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!