Мені так неприємно стало, коли сестра Вадима мені прямо в очі сказала, що краще б “нормальний” комп’ютер подарували.
Я б собі такого в житті не дозволила.

Ми з чоловіком середньостатистична сім’я. Живемо в мирі і злагоді, виховуємо п’ятнадцятирічного сина і десятирічну дочку – Марічку.

Я працюю медичною сестрою в діагностичному центрі, чоловік – консультант в магазині техніки.

У Вадима є рідна сестра. Вона заміжня. Живе з чоловіком поруч зі свекрухою. Виховують трирічну донечку.

Коли б я не зустрічалася з Ольгою, вона вічно мені скаржиться, як важко їй живеться зі свекрухою і як вони ледь кінці з кінцями зводять.

Я її підтримую добрим словом, але не більше. Не буду ж я замість неї на роботу ходити. Могла б вже дитину в садок записати і кудись влаштуватися. Але якщо їй цього не треба, і Ольга розраховує лише на чоловіка, то нехай буде так.

Ні мій чоловік ні я, не є хресними батьками дитини Ольги, тому коли нас запросили на день народження, я сильно з подарунком не заморочувалася.

Чоловік всі ці “клопоти” скинув на мене, а я довго не думаючи запропонувала чоловіку взяти в нього в магазині дитячий планшет для малювання. Віх хоч і дитячий, але також не дешевий.

Оленці три рочки, тому цей подарунок в сам раз, я вважала.

Ще перед тим як їхати до них, Вадим з сестрою спілкувався, і якось натякнув, що в якості подарунку буде для Оленки – планшет.
Я не знаю, що собі на уявляла Ольга, але те, що вона була засмучена, словами не передати.

Але в день народження вона нічого нікому не говорила, а ось через два дні таки набралася сміливості.

Подзвонила вона не брату, а відразу ж мені.

– Ми з Оленкою так чекали цього дня. Вадим працює в такому магазині, що міг би і справжній планшет подарувати племінниці, а не “підробку”. Знаєте ж прекрасно, що Оленка любить мультики дивитися і завжди забирає мій телефон.

Читайте також: Деякий час тому чоловік робив в батьків ремонт. Це зайняло по часу більше двох тижнів. І ось весь час, коли Богдан повертався додому, це було не з пустими руками. Мене це вже почало дуже сильно злити. Коли один раз я вже добряче наголосила, щоб замість іграшок вона купляла олівчики, фломастери, книги, то свекруха прийшла до нас з зошитами і ручками, але окрім цього з різними: баранчиками, фігурками м’ячиками. Але вихід таки я знайшла

Чесно, я втратила дар мови. Ну як можна таке сказати?

Це взагалі нормально?

Я пояснила Олі, що ми не маємо можливості купувати такі дорогі подарунки. До того ж, навіть наші діти в три роки таких гаджетів не мали. Старшому ми купили телефон, коли він в другий клас пішов.

Я вважаю, що це зарано.

А що ви скажете з приводу цієї ситуації?

Автор – Наталя У

Передрук заборонено!

Фото ілюстративне спеціально для ibilingua