В суботу в моєї невістки був день народження.
Я зранку її привітала по телефону. Ми не дуже добре з Оленою спілкуємося, але не скажу, що ми і вороги.
Я стараюся сильно в їх життя не лізти, але навіть так мене вважають, злою свекрухою.
І ось вже вкінці розмови Олена каже, можете ввечері до нас на тортик зайти.
Я знала, що вони нічого не святкують, та й дата не кругла. Але, думаю, раз запросили, то чого б не прийти, а заодно і з онуками побачуся.
З пустими руками я не прийшла. Купила набір рушників і велику банку шампуню. Це завжди в домі пригодиться.
Олена зустріла мене трохи спантеличено, мабуть, все ж це запрошення було “символічним”. Але вже що є то є. Мене запросили за стіл, але якщо чесно, то їсти для мене не було що.
Ніякої нормальної страви не було, хоча стіл гнувся від наїдків.
Там були мідії декількох видів, креветки відварені, суші і велика дерев’яна дошка сирів пліснявих і не тільки.
Я з цього всього нічого не їм. Добре, син хоч дітям замовив піцу, то я з ними два кусочка з’їла. Ну і через дві годинки Олена подала торт з чаєм.
Я вважаю, раз ти вже мене запрошуєш, то приготуй хоча б картоплю з відбивними чи котлетами. і якесь олів’є.
Мені пригадалася одразу ж казка: “Лисиця та журавель”.
Тільки, коли вони до мене в гості прийдуть, я їх нормальною їжею пригощати буду.
А ви їсте таку “дивну” їжу, чи все ж готуєте щось домашнє?
За проханням автора імені змінено.
Наталя У
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
