У Верховній Раді зареєстрували законопроєкт про розширення категорії чоловіків, яким можна виїжджати з України під час воєнного стану.
Так, законопроєкт №7484-1 пропонує надати право виїжджати з України чоловікам, які мають трьох і більше дітей віком до 18 років, або двоє дітей віком до 14 років, або одна дитина віком до 14 років та дружина при надії, або одна дитина віком до 3 років.
Крім того, ініціатори альтернативного законопроєкту пропонують дозволити виїжджати за кордон:
– жінкам та чоловікам, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років;
– жінкам та чоловікам, опікунам, піклувальникам, прийомним батькам, батькам, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років;
– громадянам, які мають в інших країнах нерухомість, бізнес (в якості власників або співвласників), посвідку на постійне проживання;
– мають чинні робочі (або спортивні) контракти, морякам (яких тепер на робочих місцях часто замінюють на росіян);
– особам, які через надання такої можливості реально приноситимуть більше користі вітчизняній економіці (а отже й обороноздатності), ніж перебуваючи в Україні часто без роботи і без можливостей утримувати себе та сім’ї;
– для участі у міжнародних змаганнях, навчально-тренувальних зборах тощо.
Також у законопроекті запропоновано розширити категорії осіб, які не підлягають мобілізації серед тих, які й так виконують важливі функції в тилу.
“Тобто вони теж зможуть мобілізовуватися, але на умовах добровільності, коли вважатимуть, що готові і фізично, і морально захищати Вітчизну зі зброєю в руках, і що саме в такій ролі вони будуть кориснішими для держави”, – йдеться в пояснювальній записці до законопроєкту.
Так, відповідно до ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” надається відстрочка від призиву на військову службу під час мобілізації певній категорії громадян, а отже вони не можуть бути залучені до військової служби без добровільної згоди.
Зазначається, що таким чином особа, яка має відстрочку від проходження військової служби, не має можливості виїхати за кордон задля задоволення власних потреб чи потреб своєї сім’ї.
Ініціатори законопроєкту вважають, що аби вирішити це питання, необхідно надати можливість виїзду з України певним категоріям осіб, що зазначені у статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.
Нагадаємо, в українському законодавстві зазначено, що підставою для виїзду військовозобов’язаних за межі місця проживання, від моменту оголошення мобілізації та у воєнний час, є дозвіл керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування таких осіб на військовому обліку. Але процедура отримання такого дозволу в умовах воєнного стану до цього часу неврегульована.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Недавні записи
- Ми з Ігорем були щасливі, жили, як усі. Ігор казав, що це лише «свято на показуху для рідні» і він до нього серйозно не ставиться. І ось одного разу, після шести прожитих разом років, він розповів мені свій секрет
- Сваха моя має дачу, а то сезон копання картоплі і консервації. Ясне діло, що їй не до онуків. Ось вона й подзвонила мені, щоб пожалітися. Як мені за дочку соромно було, ви й уявити не можете. “Як не будете з онуками у вихідні сидіти, я вам забороню з ними бачитися”, – сказала їй Уляна. А окрім всього в мене в неділю день народження, а Уляна проти, щоб свекруха і вона за одним столом сиділи
- Півроку тому я розлучилася. І тепер зустрічаюся з рідним братом колишнього чоловіка. І колишня свекруха знову може стати діючою. У нього була своя квартира, непогана робота, а ще він на 5 років за мене старший. Ну й що, що особливо не любила. Що ж ти раніше мовчала, коли твій син покинув мене саму. І взагалі, це якось не по-божому і грішно. На що я їй відповіла, що, звичайно ж, розповім її онуку, коли він підросте
- Коли я побачила ціну на гелі для душу невістки, яку вона випадково залишила, – то ввечері влаштувала з нею серйозну розмову і попросила плати за квартиру або зʼїзджати. Поки мій син боронить Україну, у неї пляшечка в душі за 1000 гривень!
- Ми з чоловіком важко працювали, аби і доньці хватило на життя і нам залишалося. Звісно, не легка це задача. Навіть прийшлося зайняти гроші аби оплати навчання. Та схоже це все були дрібниці. Того літа на Львів прилетіло від “сусідів”. Біда сталася біля гуртожитку доньки. На щастя, то були канікули і все обійшлося, якщо так можна сказати. Єдине, що з поганого сталося, це повилітали вікна. Гроші на ті вінка збирали, обіцяли поставити до 30 вересня. Але є одне “але”