Мені 38, і всі мої подруги давно повискакували заміж. Вони частенько нагадують мені, що я “стара діва”, що так не годиться, в моєму віці вже треба дітей в школу водити, що я сама винна, що одна, адже маю не простий характер, і я дуже прискіпливо підходжу до вибору партнера.
Але ж вибачте мене, чоловіка я хочу єдиного, і на все життя.
Та проблема зовсім у іншому. Я просто не збираюся присвятити своє життя чоловіку з України. Таке життя я бачу в страшному сні. І я поясню вам, чому у мене така думка.
В мене така робота, що я частенько відвідую різні країни, і з впевненістю скажу, наші чоловіки просто не вміють доглядати за собою. Я не кажу про те, що чоловік повинен робити манікюр раз на тиждень і вискубувати брови (хоча, чому б ні?). Але невже так складно користуватися дезодорантом і приємним парфумом, голити свою несиметричну щетину і час від часу позбавлятися від бруду під нігтями?
В Європі зустріти такого недоглянутого чоловіка практично неможливо.
А одяг? Хто-небудь, навчіть українських чоловіків підбирати гардероб. Так, може в столиці чи деяких обласних центрах, ще не все так погано, але в регіонах – на них дивитися лячно.
Одного разу познайомилась я з чоловіком. Валерій був ніби й не поганий. Пристойна робота, автомобіль, досить розумний. Запросив мене до ресторану і все б нічого, але мені просто соромно було з ним туди заходити. Одягнувся, як старий дід: класичні широкі штани, шкарпетки – чуть не до колін, в’язаний светр, а під ним – сорочка. Людоньки, чи його мама одягала, чи то зовсім смаку нема.
Але нехай там, стиль можна чоловіку при бажанні змінити, але є більш глобальні проблеми у них. Іноземці, якщо ми говоримо знову ж про європейців або американців, поважають свободу. Не тільки свою, а й своєї коханої дружини.
Почути від них щось наприклад: “Я забороняю тобі йти з подругами на вечірку” або “Чому ти одягла таку коротку сукню?” – щось за гранню фантастики. Наші ж мужики схиблені на контролі, очевидно, через невпевненість в собі.
На додачу до всього вони вважають, що жінка – це домогосподарка. Приготуй, принеси, подай, помий, випери…
– Любий мій, я взагалі-то теж працюю і втомлююся не менш тебе, так чому, повертаючись з роботи, я повинна ще до ночі стирчати на кухні? Вибачте, але цього в моїй сім’ї не буде!
Іноземці ж ставляться до жінок, як до богинь. Не всі, але багато. З ними ти відчуваєш себе бажаною і коханою. Сподіваюся, тепер у вас не виникає питань, чому я в 38 років до сих пір не вийшла заміж в Україні.
Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
