Вчора під час вечері чоловік відсунув тарілку з гарбузовим супов від себе, сказав, що таке їсти не буде, що йому потрібні борщ і холодець, та ще й такі, як варить його мамця. Ну це вже зашквар!
І ось я до вас, дорогі читачки сайту, з таким питанням. Макар мій і раніше був перебірливий в їжі, але останнім часом перебирає в їжі просто страшно, аж занадто.
Овочі він майже не їсть, тільки картоплю, цибулю та помідори. Куряче філе не хоче, хоча коли приготувала в сметані з часничком – хвалив. Рибу визнає тільки смажену. Рис визнає лише у плові. Їсть все жирне.
Ми їмо разом! А потім я гладшаю і сама собі не подобаюся, заганяю себе дієтами. У мене фізично нема сил готувати йому і собі окремо. Але що робити?
Позавчора хотіла приготувати сосиски у тісті. Прийшла додому, бігом руки помила, фартух накинула і готую тісто. А Макар раніше мене додому прийшов і грав на компі до мого приходу. Я промовчала, готую.
Щойно муки всипала – він питає: а що ти готуєш. Я сказала. Скривився і каже – я це їсти не буду. Хоча раніше їв із задоволенням, нахвалював. Ну, а тепер отакі зміни в смаках, маю готувати як його матуся.
Я запитую: а з тістом що робити? У мене настрій зник, я образилася, тісто викинула. В результаті він собі кебаб-напівфабрикат посмажив, а я варені овочі їла. Він не розуміє, чого мені прикро.
Вчора – ситуація, яку я описала вище. Борщ і холодець йому треба! Як у свекрухи! Я сказала, що хай до неї йде і там їсть і живе, знову – конфлікт. Дістав собі пельмені. Я так втомилася вже.
Хтось стикався з такою ситуацією? Я добре готую. А він по два-три рази на тиждень почав мені це влаштовувати. І що робити? Хоч розлучайся, чесне слово.
Мені дуже прикро, що мою працю й старання не цінують. Я тепер взагалі не хочу братися готувати, щоб не нарватися на закиди. Я додому втомлена приходжу, готую, прибираю, гладжу. Ні, щоб дякую сказати. Та де там. Порадьте, як бути? Чи тікати, поки діток нема?
Фото ілюстративне, авторське.
Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.