Чи то сваха думає, раз я на заробітках в Італії, то повинна дітям ту квартиру купити, чи що?
Я ніколи не думала, що потраплю в таку ситуацію. Я не була до неї готова.
Свого сина я виховувала з чотирьох років одна.
Чоловік мій виявився, не готовим до батьківства. Можливо, якщо б не його мати, то все б в нас було добре, а так, маємо те що маємо.
Свекруха все зробила так, ніби то Денис не його син. Чоловік після розлучення написав від нього відмову. Ні аліментів, ні допомоги від нього, син не отримував, а я й не хотіла, бо навіщо він нам такий.
Коли Денис йшов в другий клас, я поїхала на заробітки в Італію, там в мене жила і працювала тітка зі своєю сім’єю. Вони говорили відразу ж брати і Дениса з собою, але я хвилювалася, що не дам собі ради.
Коли син закінчив в Україні четвертий клас, я забрала його до себе в Італію.
Денис дуже розумний хлопчик, навчання йому давалось легко, але він дуже скучав за Батьківщиною, за друзями, бабусею і дідусем.
Син часто літав додому, щоб провідати рідних, а коли одного дня закохався в Марічку, то сказав, що жити буде в Україні, і щоб я на нього не розраховувала.
З весіллям діти не спішили, хотіли трішки стати на ноги. Жили вони в моїй квартирі, але Денис розумів, що має для сім’ї звити своє гніздечко, бо рано чи пізно, я також повернуся в Україну назавжди.
І ось що власне я хочу написати про весілля – що мені не сподобалося.
Свати мої, не скажу, що бідні. І сват і сваха ще працюють і виглядають гарно і молодо. Я щиро вірила, що ми породичаємось з цими людьми.
В Дениса і Марічки появилось дуже багато друзів. Як я зрозуміла, це були друзі Марічки, але і Денис мій гарно влився в їх компанію.
Весілля діти надумали робити сучасне, молодіжне. Все було гарно. Ми зі сватами старалися зробити для дітей цей день незабутнім.
І все було б добре, якби моя сваха під час розрахунку в ресторані, не перекинула “на нашу сторону” всіх їхніх спільних друзів. Щоб ви розуміли, там чоловік десь двадцять п’ять було.
– Денис, як справжній чоловік, має заплатити сам за друзів, – сказала сваха.
Але при чому тут Денис, якщо за місця в ресторані оплачую я?
Я ж планувала все розділити по-чесному, в цьому списку навіть дружки Марічки були, ну за них то чому я повинна платити?
Я не хотіла робити клопіт молодятам. Гроші в мене були, тому без проблем я все оплатила, але осад залишився.
І ось тепер, коли ми підняли питання, що добре б було допомогти дітям купити власне житло, сваха сказала, що це питання Дениса і воно їх аж ніяк не стосується.
– А що це за чоловік, раз він не в змозі забезпечити нашій Марічці гідне життя? Нехай крутиться! До чого тут ми?
Я тепер вже нічого не розумію. Я одна, без чоловіка і хочу допомогти дітям стати на ноги, а ось моя сваха завжди мала “чоловіче плече”, а поводиться, як мала дитина.
Що я маю зробити? Лишити сина з цією сімейкою напризволяще, чи старатися і допомогти їм з дахом над головою?
В мене єдиний син, і я хочу, щоб в нього було хороше життя…
Автор – Наталя У.
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Передрук заборонено!