Всі гроші з Канади я переводила невістці і онучці. Син покинув їх, налякавшись труднощів. Зараз у Артема нова дружина і син. І все б нічого, якби вони не надзвонювали мені раз у раз. – Олено Анатоліївно, а ви не забули, що окрім хворої онучки у вас росте ще здоровий онук? Не хочете і йому хоч через місяць фінансово допомогти? – Явно вони “мітять” на квартиру, яку я нещодавно для себе придбала. Але я прямо в очі сказала сину, що і копійки від мене він не отримає
Мені дуже соромно за свого сина. Я не так його виховувала. Тепер ні він, ні його нова сім’я, не отримають від мене ні копійки.
Свого Артема я виховувала з семи років одна. Чоловік не брав участі у його вихованні, відколи той з’явився на світ.
Він приділяв час друзям. При першій же можливості я розлучилась з ним, бо тягнути ще й його на своїй спині, я не збиралася.
Жити було не легко. Дякуючи батькам, я могла ходити на роботу, щоб ми мали за що жити.
Коли Артему було п’ятнадцять років я поїхала в Канаду на заробітки. Я дуже хотіла забезпечити і себе і сина.
Робота була різна, але вся дуже важка.
Кожну копійку я відкладала. Дещо переводила Артему, а дещо надсилала сестрі (вона була свого роду для мене “банком”).
За три роки я купила для нас з сином квартиру. Артем в той час навчався, і мені потрібно було за все платити. Син здібний хлопчик, тому я хотіла дати йому гарну освіту.
Коли Артему було 24, він познайомив мене з Олесею. Як сьогодні це пам’ятаю. Я приїхала на Різдвяні свята в Україну.
Дівчина мені дуже сподобалася. Вихована, скромна, розумна і дуже красива.
Олеся вчителька молодших класів. Вона обожнювала дітей і я була впевнена, що вона найкраще підійде для мого сина.
Ще до весілля вони жили в моїй квартирі.
Я багато їм допомагала, а коли Артему було 26, він зробив Олесі пропозицію.
Це вже згодом я дізналася, що поспіх був через те, що Олеся носила під серцем дитя.
Я допомогла з весіллям і відразу ж прописала невістку у цій квартирі, а коли на світ з’явилась онучка, то і її.
І все б було добре, та наша Марічка народилася не здоровою.
Незважаючи ні на що, Олеся робила все можливе й не можливе, щоб полегшити доньці життя.
Де вона з Марічкою тільки не їздила.
Я висилала гроші і всі вони були направлені на її лікуванні.
Недуга, хоч і повільно, та відступала.
Але якщо з мого боку відчувалась підтримка, то зі сторони Артема відчувався все більший і більший “холодок”.
Я дзвонила, просила, щоб одумався, що Олесі важко одній, та Артем і слухати не хотів.
Іноді я розуміла, що тут вилазять гени його батька, хоча коли він був маленьким, то був такою “бубочкою”.
Одного дня Олеся мені зателефонувала вся в сльозах і сказала, що викрила Артема – що в нього є інша жінка.
Син навіть не виправдовувався переді мною.
– Так, я хочу мати гарну сім’ю, а не жінку, якої постійно немає дома.
– Так їзди з Марічкою і дружиною! А як ти хотів, щоб вона Марічку лишила напризволяще і тобі догоджала?
Навіть те, що я сказала Артему, що залишу його без квартири і без копійки, його не зупинило.
Він забрав свої речі і переїхав до нової пасії. Як сказали мені люди, ця дівчина працювала за барною стійкою, де і підчепила мого сина.
В неї є своя однокімнатна квартира, в яку мій син і переїхав.
По документах я зробила так, щоб син не мав ніяких прав на мою квартиру.
В ній так і залишилася жити Олеся з Марічкою.
На даний час моїй онучці сім років.
На вигляд вона цілком здорова дитина, виключаючи деякі моменти. Але все це завдяки великій любові і наполегливості Олесі.
За цей час я придбала і собі квартиру, поруч з цією, щоб колись, коли повернусь, бути поруч з рідними людьми.
А син, спитаєте ви?
Так і продовжує жити з цією Юлею. Вона подарувала йому сина. Живуть вони й надалі в цій однокімнатній квартирі.
Один раз ця Юля навіть насмілилась мені подзвонити.
– Ви, Олено Анатоліївно, не забули, що у вас окрім онучки є ще і онук? Не хочете і йому допомогти?
Я тоді ясно дала їй зрозуміти, щоб від мене допомоги не чекали.
Потім і син просив, щоб я хоч дах над головою їм придбала.
Вони явно мітили на мою другу квартиру. Але я сказала, що за все, що він зробив з Олесею, я його не пробачу.
– Мам, я ж не кинув їх без копійки. До твого відома я кожного місяця майже п’ять тисяч їй переводжу. А ти маєш розуміти, що мені ще одну дитину потрібно на ноги ставити. Могла б і онуку хоч через місяць висилати якісь гроші.
Та на їх “пропозицію” я не звертаю уваги. Як допомагала я Олесі і Марічці, так і буду.
Нічого син від мене не отримає і крапка.
Дуже мені жаль, що десь таки у його вихованні я упустила…
Автор – Наталя У
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Передрук заборонено!