fbpx
Україна
Всі ви, напевно, бачили цього дідуся, який заколисує маленьку онучку у запорізькому центрі переселенців. Відео з ним облетіло всі соцмережі. Це 84-річний Валентин Платов. Заради порятунку родини він погодився сісти за кермо і проїхати тисячу кілометрів з дому до Івано-Франківська

Всі ви, напевно, бачили цього дідуся, який заколисує маленьку онучку у запорізькому центрі переселенців. Відео з ним облетіло всі соцмережі. Це 84-річний Валентин Платов. Заради порятунку родини він погодився сісти за кермо і проїхати тисячу кілометрів з дому до Івано-Франківська

Про це йдеться в ТСН.

Дідусь мешкав у селі Степове, що за 50 км від Запоріжжя. Він має сина, невістку та трьох онуків, які жили окремо у цьому ж селі.

Залишити свою домівку родині довелося через те, що у перші дні весни у їхнє село зайшли окупанти.

“Спочатку це були чечени – розвідка. Поставили машини, повитягали міномети і пішли гахкати”, – розповів син дідуся Юрій.

Юрій з дружиною і дітьми вирішив переселитися подалі від небезпечної траси – до батька, який жив у глибині села. Зробили вони це вчасно, адже за 2 дні їхнього будинку не стало.

Село залишилося без світла та газу. Сюди не потрапляла жодна допомога.

За час перебування в окупації у родини закінчилися усі запаси їжі. Не було ліків, невістка захворіла. У неї була гарячка, яку ледве збили дитячими ліками.

2 квітня до Степового увійшли українські військові і порадили всім мешканцям евакуюватись.

“Я не хотів виїжджати. Думаю: у мене тут виноград, садок, кози і кури. Я не думав, що буде така війна”, – говорить дідусь.

84-річний Валентин Миколайович – єдиний водій у сім’ї, тож, аби врятувати рідних, він сів за кермо і за два дні подолав майже тисячу кілометрів до Івано-Франківська.

Дідусь зізнався, що він вперше в житті проїхав таку велику відстань і вперше користувався навігатором.

“Руки втомились трохи, звичайно. Я за себе не боявся. Мені жалко було дітей своїх. І ми тікали якнайшвидше”, – розповів дідусь.

Родина знайшла прихисток в одній із церков в Івано-Франківську. Зараз у всіх членів сім’ї вже інші емоції на обличчях – вони почали усміхатися.

Дідусь щемливо пригадав той момент із запорізького центру переселенців, який потрапив до соцмереж: “Дитина є дитина. Її треба колисати, щоб вона була щаслива, здорова. От я її і колисав, щоб вона ніколи не бачила те, що я бачив”.

Чи повернеться родина Платових до рідного села, вони не знають, адже будинку немає…

А тікати далі – за кордон – вони не хочуть і будуть пробувати розпочати життя з нуля у місті, яке їх прихистило. Задля цього волонтери взялися їм допомогти.

Все буде Україна!

Фото – скрін з відео