Всьому виною коліжанка, і ті – “трускавки”. Не поїхала б я до тої Польщі на сезонні роботи, була б в мене й надалі гарна сім’я. Я не так за грошима чкурнула, хоча і вони не зайві, а щоб відволіктись від сімейних клопотів. Іван мене довго відмовляв, ніби відчував, що я накою там “чуда”. Та я вперта, що задумала, те зробила. Тепер одне залишається – лити сльози в подушку!

Чи то молодість така безпечна, чи то ми не в змозі розпізнати своє щастя, але якби то розуміння прийшло ще тоді, то я геть по іншому б вчинила.

Народилась я в одному із Карпатських сіл. Є в мене ще старший брат. Він дуже дорога для мене людина.

Не дивлячись скільки помилок я зробила, він завжди мене підтримував.

Заміж я вийшла швидко, у дев’ятнадцять. Скажете, зарано, ще не дозріла до сімейного життя. Так, це можливо, більш про мене, а не про мого чоловіка Івана. Йому на той час двадцять шість було.

Невдовзі у нас народилась донечка Анастасійка, а через два роки і синочок Михайлик.

Батьки наші нас підтримували і ми швидко збудували свій будинок, все там гарно облаштували, і гарно собі жили. Я працювала місцевим вчителем, а мій чоловік військовий, тому ми бувало розлучались, правда не надовго.

Якось моя подруга намовила мене поїхати з нею на сезонні заробітки.

Та не так вже й мені потрібні були гроші, хоч вони зайвими і не бувають. Більше я захотіла кудись виїхати зі свого села. Дітей залишила на чоловіка, в нього в той час була відпустка і поїхала.

Звичайно Іван мене відмовляв, та я вперта, що надумала так і зробила. На цих заробітках я і познайомилась з Олегом який мені так закрутив голову, що я і не помітила, як ми провели вечірній час разом.

Згодом я дізналась, що Олег одружений, має двійко дітей і що між нами не кохання а щось таке… тимчасове.

Додому я поверталась зі соромом на обличчі, про все, що я натворила, вже знав Іван, йому усе розповіла подруга, тепер вже колишня.

Читайте також: Я сьогодні назбирала кошик і ще відерце тих огірків. Знала, що син з невісткою приїдуть. – Ти, Настуню, зараз у відпустці. Самі собі закатаєте на зиму. В мене вже здоров’я нема! – Невістка нічого не сказала, тільки очима завернула на мого Тараса. Ввечері вони поїхали. Я щаслива, що огірки “в добрі руки” передала. А наступного дня сіла з телефоном, і вирішила сина по відеозв’язку набрати

Іван захотів розлучення, а пізніше я дізналась що він поїхав служити в іншу область.

Чи маю я право себе виправдати якось? Та найбільше я хочу знати, чи можливо ще врятувати нашу сім’ю з Іваном? Як мені бути далі?

Маючи щастя вдома, я шукала невідомо що – на чужині.

Всьому виною – ті “трускавки”

Автор – Наталя У

Передрук заборонено!

Фото ілюстративне спеціально для ibilingua