Коли ми з чоловіком побралися, то прийшли жити до нього. На той час з ним ще жили бабуся і мама Ольга Володимирівна.
Скажу чесно жити в невістках це випробування не для слабких. Адже це постійно тебе старше покоління вчить як жити, коли тобі вставати, що готувати, ну і звичайно, як догоджати їхньому синочку.
Ну а ти почуваєш себе термінатором. Наче виходила заміж, щоб мати сильне плече на яке можна обпертися, а вийшло так що підставляєш два своїх плеча, щоб чоловіку комфортно жилося.
Так склалось, на щастя, що недалеко від мене в невістках живе одна з моїх подруг.
На вихідні вже ближче вечора ми любимо погуляти, попліткувати, одним словом, є кому виговорити все, що накипіло на душі. Інколи мене підтримає мудрою порадою, а інколи просто легше стає від того, що просто виговоришся.
З чоловіком мені важко про таке говорити, адже він не хоче про “своїх жінок” нічого поганого слухати, адже я людина новенька в їхній сім’ї, а їм до мене жилося взагалі без проблем, то виходить, що я прийшла і створюю всі ці ситуації сама.
Починає говорити мені, що то мені варто мінятися, якщо хочу спокійного життя.
А вже вчора ввечері, коли я поверталась з прогулянки, двері мого будинку були зачинені. Коли я подзвонила у дзвінок, вийшла злобна свекруха і заявила мені: “Де була досі, там і йди”, та потім все ж таки відчинила зі словами: “Припиняй мені ті гулянки, а то мені це геть не подобається, що ти хати не тримаєшся”.
Настрій мій був зіпсутий. Цілу ніч я не могла заснути. Чоловік вважає, що мама має рацію.
То виходить, що я взагалі не маю свого простору, а моє життя тепер підпорядковується чужій людині! Чому так і як з цим боротися?
Дайте пораду, як до цих людей донести, що я особистість і маю право на власну думку і вибір!
Автор – Успішна Емма
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Передрук заборонено!
