Я часто зідзвонююсь з дочкою по вайберу, оскільки вже більше двох років на заробітках в Німеччині. Аня в той час готувала собі обід і відкривши холодильник, витягнула звідти добрячий кусок червоної риби, але вона вже була зіпсута. Тут-то до мене і дійшло, що гроші, які я висилаю дружині, вона тринькає наліво і направо. Плюсом стало ще й те, що кредитна карточка набирала оборотів. Як привести Олю до тями, бо шкода мої праці на чужині?
І що мені робити з дружиною?
Я старший від Олі на 7 років. Зустрічалися ми менше року і потім одружилися. Разом до одруження не жили, бо тоді це було ще не так сильно прийнято.
Тоді Оля ще навчалася на останньому курсі, тож наміри стати батьками ми відклали. Аж за рік після закінчення університету, коли багато наших родичів почали запитувати про дитя, ми наважилася на малюка.
Першою, довгоочікуваною була Аня, а потім, аж за 5 років, синочок Сергій.
Серед недоліків в Олі були, як на мою думку, марні трати на непотрібні нам речі. Тоді я думав, що це можна буде виправити. Але хто ж знав, що це нас погубить.
Я звільнився з роботи економіста і пішов на будову, адже не вистачало грошей забезпечити сім’ю. Я важко працював, але тих грошей не хватало.
Ще задовго до вторгнення виїхав за кордон. Теж працював на будівництві. Було дуже важко, але Оля попри весь мій заробіток вмудрялася ще й регулярно влізати в кредити, які вона брала просто на їжу.
Ми довго за це сварилися, але ніхто не поступався. Оля вважала, що це просто я мало заробляю. Хоча я знаю багато історій, коли люди і з меншим заробітком і хату будують, і машини купляють. А мій заробіток тільки на те і йде, щоб кредит Олі покрити.
Не судіть строго, коли я дізнався про вторгнення, звісно, я хотів поїхати, але я не служив в армії та і сім’ї моїй потрібна допомога. Тож я вирішив частину заробітку донатити, але все-таки залишатися за кордоном, там де з мене буде більше користі.
Та й моїй дружині такий розклад справ не влаштував. Вона неначе на зло влізла в ще більші кредити.
І ось на період вторгнення, поки я важко працюю за кордоном, моя дружина бере кредити і бездумно тратить гроші.
І до такої степені, що в холодильнику псується червона риба, а на рахунку розмір заборгованості тільки росте. Терпіти більше цього не можу. Єдине, що мене стримує, це двоє спільних дітей.
Але що мені робити? Як навчити дружину економити, якщо за стільки років не вийшло? Чи краще лишити її не зважаючи на те, що в нас є спільні діти?
Автор – АанГа”
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Недавні записи
- Півроку тому я розлучилася. І тепер зустрічаюся з рідним братом колишнього чоловіка. І колишня свекруха знову може стати діючою. У нього була своя квартира, непогана робота, а ще він на 5 років за мене старший. Ну й що, що особливо не любила. Що ж ти раніше мовчала, коли твій син покинув мене саму. І взагалі, це якось не по-божому і грішно. На що я їй відповіла, що, звичайно ж, розповім її онуку, коли він підросте
- Коли я побачила ціну на гелі для душу невістки, яку вона випадково залишила, – то ввечері влаштувала з нею серйозну розмову і попросила плати за квартиру або зʼїзджати. Поки мій син боронить Україну, у неї пляшечка в душі за 1000 гривень!
- Ми з чоловіком важко працювали, аби і доньці хватило на життя і нам залишалося. Звісно, не легка це задача. Навіть прийшлося зайняти гроші аби оплати навчання. Та схоже це все були дрібниці. Того літа на Львів прилетіло від “сусідів”. Біда сталася біля гуртожитку доньки. На щастя, то були канікули і все обійшлося, якщо так можна сказати. Єдине, що з поганого сталося, це повилітали вікна. Гроші на ті вінка збирали, обіцяли поставити до 30 вересня. Але є одне “але”
- Сестра в Італії жила багато й заможно довгі роки і я їй заздрила. Її розкішному життю, достатку,фінансовим можливостям. Нам так не жити! Місяць тому Галина повернула в наше рідне село на Полтавщині і приголомшила мене своєю пропозицією. З’явився наш первісток – синочок Даня. Минуло ще два роки, і народилася йому сестричка, дівчинку ми назвали Люба, на честь моєї бабусі. А ще через рік наша родина поповнилася третім малюком та стала багатодітною
- Мені стає не по собі, коли я чую, що двадцятилітні вже заміж виходять. Моїй дочці вже тридцятка минула, а вона досі “холостякує”. Моя Вікторія мила і дуже гарна дівчина, просто в час, коли дівчата виходили заміж, вона багато вчилася. І ось мене вже який день не покидає думка, щоб посватати її з кимось. Моя мама так зі мною зробила, і скажу відверто, я дуже щаслива в шлюбі з Денисом