Вадим поклав при мені в конверт п’ять тисяч для мами на день народження. Я ж промовчала, бо думала, що це і буде ця щомісячна сума.
Я коли ще зустрічалася з Вадимом, то знала, що він багато допомагає фінансово мамі, але проти нічого не мала.
Моя свекруха з дванадцяти років виховувала сина одна. Чоловік її моряк, одного дня як пішов у плавання, та до сьогоднішнього дня і не повернувся.
Заміж вдруге вона не вийшла. Всю себе Катерина Іванівна присвятила сину.
Вадим гарно вихований, має гарну освіту, свій бізнес (на той час)
Ми відгуляли невеличке весілля і стали жити в його квартирі. За рік часу в нас народилася дочка.
Кожного місяця, окрім оплати комунальних, телебачення і навіть поповнення мобільного телефону, Вадим віддавав мамі, наскільки я знаю, п’ять тисяч гривень.
– Мамі треба і на аптеку і добре харчування. Вона заслуговує.
Я не мала нічого проти. Насправді в грошах в нас проблем якраз не було.
Чоловік відкрив мені рахунок і я тратила скільки хотіла, і на що хотіла.
В той час, коли Вадим мамі давав гроші, я її практично не бачила і не чула. І це мене, чесно кажучи, влаштовувало.
Але два роки тому я привела на світ сина. Почалось вторгнення. У Вадима почались проблеми з бізнесом, а в кінцевому результаті він збанкротував.
Ми почали рахувати кожну копійку. Вадим влаштувався на перший час таксистом, але цей “перший час” сильно затягнувся.
Я повідміняла всі дитячі заняття, навіть плавання, яке нам було прописане лікарем.
І все б нічого, але я дізналася, що Вадим як і давав своїй мамі гроші, так і продовжує давати.
Я почала злитися, і інші жінки, думаю, мене зрозуміють.
Я зі шкіри лізу, і вже навіть знайшла підробіток в інтернеті, а вона як шикувала, так і шикує.
В неділю ми всією сім’єю пішли до Катерини Іванівни на день народження.
Вадим поклав при мені в конверт п’ять тисяч для мами.
Я ж промовчала, бо думала, що це і буде ця щомісячна сума. Але коли я з сином зайшла у ванну, щоб помити руки, Вадим сказав мамі, що завтра-післязавтра ще переведе їй на карту, щоб та не хвилювалася.
– В мене є деякі заощадження, про які навіть Ліля не знає. Тому, не хвилюйся за гроші.
Додому ми їхали без слів, не хотіла в дорогу псувати чоловіку настрій. А вже ввечері в нас була серйозна розмова.
Ну це в ніякі рамки не влазить. Ну має ж людина якось також входити в ситуацію.
Я сказала Вадиму, якщо не оплатить мені і дітям басейн, я подаю на розлучення.
То для мами в нього є, ще й в “загашнику”, а для дітей немає…
Автор – Наталя У
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Недавні записи
- На кухні, обійнявши голову, сидів Борис, а над ним заводила мама. Виявляється, Анна, дружина брата, подала на розлучення. – Я в одних шкарпетках від неї пішов. Ні на що не претендую, а вона ще хоче на аліменти мене подавати? – А що такого ти купив, може цю квартиру? Чи хоча б ремонт зробив? – І тут включилася мама. – Як, Лідо, ти язика прикуси! А утюг разом з дошкою хто купляв? – Ви б ще набір з горняток згадали, який зі свого серванту витягнули і невістці передарували
- Коли я злягла з температурою, то запитала по телефону у зятя, чи може він купити мені трохи їжі та піти в аптеку. Він це зробив. Мені здається, він був дуже щасливий мені допомогти. Але вже ввечері Анна зателефонувала і сказала, як я смію її чоловіка використовувати в своїх цілях. Вона навіть не запитала, як я себе почуваю, чи чи потрібно мені ще щось. Я відчуваю від неї великий холод. Та незважаючи ні на що, я повинна мовчати, бо інакше Анна заборонить мені бачитися з онуками
- Під час розмови з донькою про майбутніх онуків, я почула те, чого найбільше боялася. Вероніка сказала, що не хоче мати дітей, мовляв, від них немає жодної користі і взагалі, я можу про це забути, адже нова посада доньки передбачає, що дітей в неї не буде ще років зо три. Не знаю, що робити. Як пояснити дорослій доньці, що діти це чудово? Я відчуваю себе трохи винною у всій цій ситуації. Моє минуле життя сильно вплинуло на дочку
- Через халатність лікарів наша донечка відправилась на небо. Одному Богу відомо, що творилося в моїй душі. Не обійшлось і без допомоги спеціалістів. Незважаючи на те, що суспільство наполягало перегорнути сторінку і спробувати ще раз, я слухала своє серце. Діток в нас з Антоном так і не має. І все б нічого, якби не ця переселенка з трьома дітьми, за якими вона зовсім не дивиться. Одного разу я була з ними на майданчику. Олежик забруднив сорочку, а я хотіла йому допомогти
- Як тільки мами не стало, ми почали сперечатися з братом і сестрами, а всіх нас четверо, за спадщину. “З чого ти взяла, що цей перстень має належати тобі? Мама нераз говорила, що він мій!” “А ти думаєш, чого Андрій так до мами в останні дні приїжджав?” І це ще діло не дійшло до нерухомості. Колись, наша дружня сім’я, переросла у велику “бурю”. Все це тривало до того часу, поки не сталося найгірше – не стало нашої сестри Марти. На прощальній церемонії нас ніби осінило