fbpx

Ольга двірником працює, живе одна, а по закупах в магазині складається враження, що зам. міністра. Я то вже знаю, бо продавцем працюю не один рік. Готує Ольга виключно на курячому філе. До кави мають бути одні ляґуміни. Масло не те, що по акції, а найдорожче. День-два пошикує, і проситься до мене в борг. Я вирішила їй допомогти, бо щоб жінка в такому віці не вміла грошима розпоряджатися. Та Ольга замість подякувати – образилася!

Ольга двірником працює, живе одна, а по закупах в магазині складається враження, що зам. міністра. Я то вже знаю, бо продавцем працюю не один рік. Готує Ольга виключно на курячому філе. До кави мають бути одні ляґуміни. Масло не те, що по акції, а найдорожче. День-два пошикує, і проситься до мене в борг. Я вирішила їй допомогти, бо щоб жінка в такому віці не вміла грошима розпоряджатися. Та Ольга замість подякувати – образилася!

Працюю я продавцем у невеличкій крамничці розташованій між будинками. За ці роки праці, а їх у мене більше шести, я вже вивчила майже кожного свого клієнта.

Буває навіть таке, що я наперед вже знаю, за чим людина прийшла. І це не екстрасенсорні здібності, просто люди настільки стали передбачуваними, закупи роблять по шаблону.

Десь недалеко напевно і живе ця жіночка. Звати її Ольга, вона у мене частий клієнт, дня такого нема, щоб вона до мене не забігала, а то й по кілька разів на день.

Працює вона місцевим двірником. В когось робочий день тільки розпочинається, а Ольга вже відпрацювала. Та скажу вам чесно фінансами вона розпоряджатися геть не вміє.

Її забаганки геть не відповідають її зарплаті. Цілий день бігає якісь марципани собі викупляє. І ковбаски смачної вона любить купити, і масла, неабиякого, а найдорожчого їй подавай. А печива, цукерок – то кожен день до кави мусить бути. А всі страви в неї гутуються виключно на курячому філе.

Як отримає зарплату, то кілька днів без перестану бігає закупляється, ну а як вже розтратить всю, то починає в борг проситися. Звісно, вона віддає чемно в кінці місяця. Та десь через тиждень знову починає записуватись.

Та цього місяця я вирішила її провчити, чи може швидше – навчити жити. Сказала Олі, що в борг буду давати лише речі першої необхідності. А це може бути: хліб, цукор, борошно і сіль. Все решту – марципани без яких можна обійтись. Або розподіляти так свій бюджет на місяць, щоб вистачало на все по трохи.

Спочатку Ольга образилась сильно на мене. Днів два десь не приходила. А потім все ж таки прийшла і сказала, що буде залишати в мене зарплату і щоб я її навчила, як цілий місяць можна за ці гроші прожити.

Тут в нас і зав’язалась відверта розмова. Виявляється, Оля самотня жінка, час від часу до неї приїжджають сестри провідати. Дочка її заміжня і живе в іншій області.

Читайте також: Я виховувала сина чоловіка з трьох років. Миколка поступово почав називати мене мамою. Моє серце так раділо. Своїх дітей я мати не могла, тому рахувала це, як подарунок долі. Але тепер, коли мого Андрія не стало, і я живу в його квартирі, Микола хоче зробити так, щоб я опинилася на вулиці. Я всю душу в нього вклала. За що все це мені на старість літ? Важка в мене життєва стежинка, але я сама у всьому винна. Тому, краще вчіться на моїх помилках

З мамою не в дуже хороших відносинах, адже та колись любила заглядати в чарку, а тепер, я думаю, що дозволяє собі та вже в малих кількостях. Бо здоров’я вже не дозволяє так розігнатися.

Чому жінка до такого стану дійшла мені важко судити? Та зі свого боку я виявила таку підтримку. Не впевнена, що зможу змінити спосіб життя Ольги, та вирішила все ж спробувати.

А у вас є такі знайомі, які не вміють розпоряджатися грошима? Як їм допомогти?

Автор – Успішна Емма

Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.

Передрук категорично заборонено!

У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!

You cannot copy content of this page