Ольга двірником працює, живе одна, а по закупах в магазині складається враження, що зам. міністра. Я то вже знаю, бо продавцем працюю не один рік. Готує Ольга виключно на курячому філе. До кави мають бути одні ляґуміни. Масло не те, що по акції, а найдорожче. День-два пошикує, і проситься до мене в борг. Я вирішила їй допомогти, бо щоб жінка в такому віці не вміла грошима розпоряджатися. Та Ольга замість подякувати – образилася!
Працюю я продавцем у невеличкій крамничці розташованій між будинками. За ці роки праці, а їх у мене більше шести, я вже вивчила майже кожного свого клієнта.
Буває навіть таке, що я наперед вже знаю, за чим людина прийшла. І це не екстрасенсорні здібності, просто люди настільки стали передбачуваними, закупи роблять по шаблону.
Десь недалеко напевно і живе ця жіночка. Звати її Ольга, вона у мене частий клієнт, дня такого нема, щоб вона до мене не забігала, а то й по кілька разів на день.
Працює вона місцевим двірником. В когось робочий день тільки розпочинається, а Ольга вже відпрацювала. Та скажу вам чесно фінансами вона розпоряджатися геть не вміє.
Її забаганки геть не відповідають її зарплаті. Цілий день бігає якісь марципани собі викупляє. І ковбаски смачної вона любить купити, і масла, неабиякого, а найдорожчого їй подавай. А печива, цукерок – то кожен день до кави мусить бути. А всі страви в неї гутуються виключно на курячому філе.
Як отримає зарплату, то кілька днів без перестану бігає закупляється, ну а як вже розтратить всю, то починає в борг проситися. Звісно, вона віддає чемно в кінці місяця. Та десь через тиждень знову починає записуватись.
Та цього місяця я вирішила її провчити, чи може швидше – навчити жити. Сказала Олі, що в борг буду давати лише речі першої необхідності. А це може бути: хліб, цукор, борошно і сіль. Все решту – марципани без яких можна обійтись. Або розподіляти так свій бюджет на місяць, щоб вистачало на все по трохи.
Спочатку Ольга образилась сильно на мене. Днів два десь не приходила. А потім все ж таки прийшла і сказала, що буде залишати в мене зарплату і щоб я її навчила, як цілий місяць можна за ці гроші прожити.
Тут в нас і зав’язалась відверта розмова. Виявляється, Оля самотня жінка, час від часу до неї приїжджають сестри провідати. Дочка її заміжня і живе в іншій області.
З мамою не в дуже хороших відносинах, адже та колись любила заглядати в чарку, а тепер, я думаю, що дозволяє собі та вже в малих кількостях. Бо здоров’я вже не дозволяє так розігнатися.
Чому жінка до такого стану дійшла мені важко судити? Та зі свого боку я виявила таку підтримку. Не впевнена, що зможу змінити спосіб життя Ольги, та вирішила все ж спробувати.
А у вас є такі знайомі, які не вміють розпоряджатися грошима? Як їм допомогти?
Автор – Успішна Емма
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Недавні записи
- На кухні, обійнявши голову, сидів Борис, а над ним заводила мама. Виявляється, Анна, дружина брата, подала на розлучення. – Я в одних шкарпетках від неї пішов. Ні на що не претендую, а вона ще хоче на аліменти мене подавати? – А що такого ти купив, може цю квартиру? Чи хоча б ремонт зробив? – І тут включилася мама. – Як, Лідо, ти язика прикуси! А утюг разом з дошкою хто купляв? – Ви б ще набір з горняток згадали, який зі свого серванту витягнули і невістці передарували
- Коли я злягла з температурою, то запитала по телефону у зятя, чи може він купити мені трохи їжі та піти в аптеку. Він це зробив. Мені здається, він був дуже щасливий мені допомогти. Але вже ввечері Анна зателефонувала і сказала, як я смію її чоловіка використовувати в своїх цілях. Вона навіть не запитала, як я себе почуваю, чи чи потрібно мені ще щось. Я відчуваю від неї великий холод. Та незважаючи ні на що, я повинна мовчати, бо інакше Анна заборонить мені бачитися з онуками
- Під час розмови з донькою про майбутніх онуків, я почула те, чого найбільше боялася. Вероніка сказала, що не хоче мати дітей, мовляв, від них немає жодної користі і взагалі, я можу про це забути, адже нова посада доньки передбачає, що дітей в неї не буде ще років зо три. Не знаю, що робити. Як пояснити дорослій доньці, що діти це чудово? Я відчуваю себе трохи винною у всій цій ситуації. Моє минуле життя сильно вплинуло на дочку
- Через халатність лікарів наша донечка відправилась на небо. Одному Богу відомо, що творилося в моїй душі. Не обійшлось і без допомоги спеціалістів. Незважаючи на те, що суспільство наполягало перегорнути сторінку і спробувати ще раз, я слухала своє серце. Діток в нас з Антоном так і не має. І все б нічого, якби не ця переселенка з трьома дітьми, за якими вона зовсім не дивиться. Одного разу я була з ними на майданчику. Олежик забруднив сорочку, а я хотіла йому допомогти
- Як тільки мами не стало, ми почали сперечатися з братом і сестрами, а всіх нас четверо, за спадщину. “З чого ти взяла, що цей перстень має належати тобі? Мама нераз говорила, що він мій!” “А ти думаєш, чого Андрій так до мами в останні дні приїжджав?” І це ще діло не дійшло до нерухомості. Колись, наша дружня сім’я, переросла у велику “бурю”. Все це тривало до того часу, поки не сталося найгірше – не стало нашої сестри Марти. На прощальній церемонії нас ніби осінило