Спочатку з матір’ю Миколи у мене були добрі стосунки. Але коли вона дізналася, що після одруження ми плануємо переїхати до моєї однокімнатної квартири (мені її батьки купили ще поки я навчалася в Києві) та жити окремо, її ставлення раптово змінилося, причому змінилося не в кращий бік.

Спочатку Коліна мама переконувала, що нам краще жити у її великій квартирі, а мою здавати в оренду. Потім почала дорікати чоловіку, що він збирається її покинути, адже вона вже “літня і самотня жінка”.

Щоправда, свекруха ще навіть не на пенсії, хоч ніде й не працює.

Потім вона начебто змирилася з нашою позицією, але зажадала, щоб чоловік після роботи щодня до неї заїжджав. А кожних вихідних ми вдвох маємо приїжджати до неї в гості.

Чоловік у мене людина м’яка і не міг не погодитися. Тим більше, що вона інакше обіцяла взагалі перестати з нами розмовляти і спілкуватися.

Те, що чоловік щодня затримується після роботи, мене скоро почало напружувати й невлаштовувати. Я чекаю дитину і теж потребую його уваги. Та й сама до свекрухи їздити перестала, адже важко і не дуже хочеться, правду кажучи.

Коля й сам став рідше їздити до матері. Тоді вона сама почала до нас приїжджати. Приїде ще засвітло, поки Коля на роботі, і розповідає мені всякі неприємності, новини лякаючі й сумні, та ще з подробицями, яких я свідомо намагаюся уникати. берегти свій емоційний стан.

Ще й каже, що це через мене син відмовився від неї. Постійно шукає, що я не так зробила, щоб зазначити, яка з мене навдала господиня.

Я не так вихована, щоб відповідати мамі чоловіка у її стилі. Та й не можу перестати пускати її на поріг. Коля і так переживає через матір, і я не хочу зробити все ще гірше, не хочу остаточно зіпсувати взаємини. Тому доводиться терпіти та мовчки вислуховувати її претензії.

Не розумію, що з нею не так, і чому вона так до мене ставиться. Інша раділа б, що у дітей є окреме житло, а свекруха примудряється тут ще й проблему знайти. Підозрюю, що й онукові вона рада не буде.

А тут ще й повістка чоловіку прийшла. Взагалі не уявляю, що далі зі мною і з дитиною буде, як я без Колі. До своїх батьків не поїду, адже вони в Дніпрі… У нас в Броварах все таки спокійніше, хоча теж відносно. Але тут мама чоловіка зі своїми причудами.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.