Я давно знала, що тато не задоволений тим, що я придбала квартиру. Причина цього невдоволення мені випадково відкрилася і ще більше віддалила нас.
Три тижні тому до батьків заїхав дядько Василь, чоловік тітки Тані – маминої сестри, і я не знаю як це пояснити, але мені при відкритому вікні добре чути розмову людей, навіть якщо вони стоять біля хвіртки я все одно їх чую.
Так ось, їхня розмова була звичайним обміном новинами але тільки до того моменту, як дядько Василь запитав тата про те , коли я вже переїжджатиму на свою квартиру.
Батько раптом різко відповів, що не знає. Дядько Вася здивовано запитав, чому він так на це запитання відреагував, і тут тато почав гаряче розповідати причину свого невдоволення.
Я спеціально не хочу писати діалогами, це вийде дуже довго, і ви втомитеся читати.
Тато нагадав дядькові Василю про те, що вони вже роки три самотужки ремонтують дідусин будинок, що залишився у спадок мамі.
До того ж, є ще будинок у райцентрі, який тато отримав у спадок від своїх батьків і там теж треба щось робити.
Та й цей будинок, в якому вони живуть так само давно не ремонтувався. А я, ось така-сяка, яка мало того, що грошей спокійно накопичила, так ще й у діда двоюрідного випросила грошей, додала до своїх і на них квартиру купила.
А ні, щоб взяти та й їм батькам віддати, адже навіщо мені квартира? Гроші я через інтернет заробляю, а значить, могла б і далі жити в їхньому будинку.
До того ж, раз я досі не вийшла заміж і не вийду вже, бо кому я 35-річна потрібна, та й народжувати мені вже пізно. Коротше кажучи, на думку тата – це була марна трата грошей!
Дядько Василь напевно був трохи приголомшений від почутого і не відразу, але відповів йому. Сказав, що він не правий, а я вчинила правильно. До того ж, і одружуються зараз у будь-якому віці, і народжують багато хто і в сорок і в п’ятдесят, отже все в мене попереду.
Вони розпрощалися і дядько Вася поїхав, а я задумалася. А з якого дива мені відмовлятися від свого особистого житла і віддавати свої гроші батькам?
Пам’ятаю, ми з братом якось запитали, навіщо нам їхати з ними в райцентр і щось ремонтувати в тому будинку.
Ми з братом не відмовляємося допомагати, але того дня ми з ним хотіли кудись поїхати, а батько вимагав їхати з ними. Їхня відповідь була така – тому що це дістанеться вам, мається на увазі у спадок. Але я хочу зараз жити окремо і будувати власне життя, а не коли тата й мами не стане, що за нісенітниця.
А що стосується моїх грошей, то безглуздо вкладати їх у те житло, яке потім може і не дістатись нам (або мені) у спадок. Адже мало що там буде в голові у батьків на старості років, можуть зовсім церкві відписати.
Чи на вашу думку я все-таки не правильно вчинили і треба було ремонтувати ці батьківські хати замість купівлі квартири?
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.
