fbpx
життєві історії
– Я не проти його дитини, але не в мене ж в будинку!

–  Не домовлялися, – ображено каже Катя, – рік зустрічалися, три роки разом живемо.

А тут – нате, будь ласка. Катя зі своїм чоловіком в офіційних стосунках не перебувають, їй 28 років, йому 31. Плани на майбутнє у пари, звичайно ж є, точніше – були. Джерело

А чи будуть, Катя не впевнена. А вся справа в тому, що у неї це перший досвід проживання з чоловіком, а Арсеній був одружений.

-Знайомство ми, коли він уже рік, як складався в розлученні, – продовжує Катя, – до моменту нашого знайомства в колишній сім’ї у нього залишався чотирирічний син, зараз йому 8 років.

Я в подробиці не вдавалася, як і де вони жили, – каже Катя, – коли ми починали зустрічатися, жив Арсеній вже у своїх батьків.

З сином зустрічався, гроші переводив. Але дитини або до його батьків приводили, або вони гуляли десь: розважалися, в кіно могли сходити. Ні, у мене бажання не виникало, та й Арсеній тоді говорив, нічого плутанину в голові дитини влаштовувати.

У Каті є робота і невелика однокімнатна квартира. Чи не звалилася з неба, а куплена  про цесамою дівчиною. Кредит за неї Катя платить самостійно, продавати не планує, навіть, вступивши в законний шлюб.

-Це мій актив, – вважає вона, – з чоловіком, офіційним, наживемо загальну, якщо вже так вийде, що у нього свого житла, куди він міг би мене привести, не буде.

У Арсенія житла немає. Він прийшов жити до Каті. І з недавнього часу Арсенія Юра, буквально оселився в Катиной квартирці.

-Починається все цілком невинно, – згадує дівчина, – форс-мажор, у мами Юри термінове відрядження, можна він залишиться у нас, мої ж в будинку відпочинку.

Ну ладно, думаю, нехай, не на вулиці ж дитину залишати. Але випадки були непоодинокими. Справа в тому, що колишня теща Арсенія сидіти з Юрою не горить бажанням, вона до цих пір не змирилася з тим, що пара розлучилася, та ще й з ініціативи дружини.

Тому, коли мама Юри почала активно займатися пристроєм свого особистого життя, хлопчика почали залишати татові.

-А що, – каже Каті подруга, – права рівні, обов’язки теж рівні. Так що – терпи, раз вже попало тебе вибрати чоловіка з минулим.

-Не хочу терпіти, – каже Катя, – між нами відразу існувала домовленість: його син від першого шлюбу не частина нашої з ним сім’ї, тим більше, що і сім’ї-то немає, як такої. Житло моє, бюджет роздільний. Заради чого я повинна терпіти незручності постійні? Постійні, тому що одним ввечері справа не обмежилася.

Читайте також: – Мам! Ну як ти сумки такі важкі то донесла? І чому без попередження приїхала?

-Мои будні, – сказала Арсенію мама Юри, – твої вихідні. Це твій син. Ну або з мамою своєї домовляйся. Ти особисте життя влаштував? Мені теж треба.

-А мама Арсенія теж не горить бажанням присвячувати вихідні онукові, – каже Катя, – у неї то похід в театр, то посиденьки з подругами, то будинок відпочинку, то дача.

-Арсеній, – не витримала Катя одного разу в п’ятницю ввечері, повернувшись з роботи і знову побачивши в передпокої кросівки Юри, – ми домовлялися, що я не перешкоджаю твоєму спілкуванню з сином, але ти не приводиш його сюди. Спілкуйтеся, гуляйте, скільки завгодно і коли завгодно. Але в свої вихідні я хочу відпочивати.

Так, заважає, у мене квартира однокімнатна, якщо ти ще не помітив! Арсеній з сином пішли ночувати до його батьків, що на погляд Каті цілком резонно.

-Його дитина, – почула вона на наступний день по телефону від мами Арсенія, – це твій тепер дитина, раз ви вирішили бути сім’єю і жити разом. Ти повинна полюбити хлопчика, а не виставляти його і не забороняти Арсенію з ним приходити ночувати.

-Я повинна любити своїх дітей, – парирувала Катя, – І те, що у мене стосунки з Арсенієм, автоматом робить мене мамою Юри. І ночувати приходити до мене будуть ті, кого я сама запрошу.

-Так-то воно так, – хитає головою подруга, – але все одно якось не дуже красиво. І хлопчиська шкода, всім дорослим навколо не до нього. Ти повинна віддавати собі звіт, що так ти Арсенія тільки втратиш.

Уяви, що це в тебе дитина і чоловік фиркає, що не хоче його у себе в будинку?

-Віддаю, – погоджується Катя, – і так, хлопчик не винен. Але і я теж не винна. Я б слова не сказала, якби я прийшла жити на територію чоловіки, хоча, думаю, і тоді позначила б свою позицію. Але ось так: на, люби хлопчика і він тепер буде жити в тебе – не хочу!

Катя вважає, що якщо чоловік влаштовує життя з жінкою, у якої є діти, то він не робить це наосліп: бачить, знає, віддає собі звіт, що тепер дитина буде частиною сім’ї. Але у неї-то зовсім інша історія.

You cannot copy content of this page