Так склалось життя, що мій чоловік Андрій, виховувався без батька. Проживав він свою молодість поряд з мамою, бабусею і дідусем.
Коли ми стали на рушничок щастя, Андрій був зовсім іншим, аніж тепер.
Якось на початку стосунків Андрій був турботливим і уважним до мене. Та вже з появою нашого первістка все змінилось.
Я постійно була зайнята вихованням сина, домашніми клопотами, а мій чоловік весь цей час був в пошуках розваги для себе.
Бувало таке, що приходив додому опівночі, а бувало і таке, що взагалі не ночував.
Ці моменти я переживала морально дуже важко, на мене часто находила депресія, відчай та завдяки своїм рідним і їхній підтримці, ми з чоловіком сіли за стіл переговорів, і домовились про те, що якщо ми хочемо жити в парі, то нам слід змінювати щось у нашій поведінці.
Домовились, що будемо мінятись разом, кожен висловив свої побажання один одному. І ми почали рухатись далі по шляху нашого спільного життя.
Кілька років наче все було добре, та в нашому житті знову почалася криза. Інколи в мене складається враження, що чоловік має когось на стороні.
Додому з роботи приходить пізно, постійно роздратований, зганяє злість на нас із сином. Зі мною взагалі веде себе хамовито.
Розмови з ним приводять тільки до конфлікту і образ. На наші потреби йому взагалі байдуже, його навіть не цікавить наш побут.
Рідко дома харчується, відвідує різні ресторани, виставляє свої фото зі смачною їжею. Хоч в цей момент буває, що нам нема за що собі масла купити.
Питаю його на пряму, чи в нього хтось є? Він заперечує.
Як мені врятувати мою сім’ю? Я не знаю. Що з нами відбувається? Важко і пояснити. Можливо у когось із вас була схожа ситуація, і ви дасте мені толкову пораду…
Наперед вам щиро вдячна!
Автор – Успішна Емма
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Передрук заборонено!