Я так вже наплакалася з середи, не уявляєте! Очі печуть, а сльози течуть і течуть зливою. А в се тому, що батьки покликали нас з сестрою у середу до себе на вечерю. За годину я вибігла від них у розпачі!
Вчора батьки запросили нас із сестрою до себе. Попередили перед цим, що нам треба серйозно поговорити. Я давно чекала на цей момент, бо ми збиралися ділити бабусину квартиру, ця тема назріла вже давно. І час було вже нарешті щось вирішувати. Бо мені гроші потрібні як повітря.
Ми з чоловіком Дімою важко працюємо, щоб оплачувати лікування його матері, свекруха моя забезпечувати себе сама не може, вона потребує постійного догляду та дуже дорогого лікування. Економимо з чоловіком буквально на всьому. Добре, що льох повний картоплею. Інакше вже стіни б гризли.
Про купівлю одягу в нашій сім’ї давно мова не йде. Ми розподіляємо фінанси так, щоб покривати лише найнеобхідніші витрати. Іноді стан Інни Валентинівни покращується. У такі періоди ми маємо трохи більше грошей на їжу. Але все одно живемо дуже скромно. А про вільні гроші чи фінансову подушку можемо тільки мріяти.
Звичайно, коли батьки покликали нас із сестрою на важливу розмову, я дуже зраділа. Мої батько з матір’ю вже півроку шукали покупця для бабусиної квартири. Ще коли наша бабуся була жива, вона хотіла її продати. А гроші поділити між онуками, віддати нам із сестрою.
Бабуся Галина була дуже доброю і чуйною людиною. Все життя її оточувало безліч друзів. Таких людей, як вона, завжди люблять та поважають. Абсолютно неконфліктна, добра, щира, з м’яким характером. Наша бабуся була водночас і мудрою, і зберігала у собі дитячу наївність. Випромінювала тепло і світло. Усім допоможе, дасть гарну пораду, підтримає у скрутну хвилину.
Бабуся переживала, що нам із сестрою треба буде збирати на власне житло. І тому свою велику трикімнатну квартиру планувала продати. Коли її не стало, відповідальність за продаж майна лягла на плечі наших батьків. Але, на жаль, батьки вирішили вчинити по-іншому.
Коли ми з сестрою Василиною прийшли на вечерю до матері з батьком, ми почули їхнє рішення щодо бабусиної квартири.
Виявилося, що вони вирішили переписати всю квартиру на сестру. Сказали, що свою частину грошей я все одно швидко витрачу на лікування свекрухи. А так хоч Василині буде де жити. Я була просто приголомшена, дар мови втратила. Мої батьки вважають, що раз я вже вийшла заміж, то допомоги не потребую. А ось сестрі якраз потрібне житло, отже, вона його й отримає.
Я з останніх сил стримувала сльози. Відчувала, що мені зрадили. Чому так? Це не вкладається в голові. Батьки ж знають, як важко мені доводиться. Бачать, що навіть не можу собі одяг новий купити. Та що там говорити, я з чоловіком перебиваюсь гречкою з кефіром. Ми заощаджуємо на всьому, і це не секрет.
Батьки порадили мені не бути егоїсткою. Сказали подумати не лише про свої проблеми, а згадати також і рідну сестру. Мати та батько вважають, що вони ухвалили вірне рішення для всіх. На їхню думку, продавати житло зараз дуже невигідно. Тільки втратяться гроші. Мені не було чого їм на це сказати.
Коли Василина підійшла мене втішити, я встала і вийшла, не дослухавши. Вася запевняє мене, що батьки піклуються про нас обох, просить зрозуміти їх. І теж каже, що я ж усі гроші швидко витратила б на Інну Валентинівну. То яка користь продавати квартиру. Навпаки, вони зберегли житло бабусі. Вчинили розважливо та мудро. А я лише про себе думаю.
Якщо чесно, спілкуватись ні з сестрою, ні з батьками тепер немає жодного бажання. Я в розпачі. назвали мене егоїсткою і не розуміють, чому я ображаюся. Мені дуже сумно й тяжко на душі від несправедливого рішення батьків. Як можна було так вчинити, маючи двох дітей?
Навіть батьками їх після цього не можу назвати, рідні люди так не чинять, от що я скажу на все це. Можливо, мені якісь юристи зможуть допомогти? Але я навіть коштів на консультацію у такого спеціаліста не маю.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.