Я тепер майже жебрачка, ніяк до цього не звикну. Розумію, що багатьом ще важче зараз, захоплююся тими людьми, які вміють адаптуватися, скоротити свої потреби, задовольнитися меншим.

Я ж ось вже який місяць підлаштуватися під цей ритм життя не можу.

Справа у тому, що я звикла добре заробляти, але при цьому і добре витрачати. Поки я нормально заробляла, встигала навіть дещо відкласти на чорний день. Мій недоторканний запас – це була сума, на яку в провінції можна б було купити “двушечку” або навіть тиркімнатну квартиру з ремонтом.

Три дні тому я витратила останні гроші зі свого запасу. Взяти їх більше немає звідки, “подушка безпеки” здулася.

Ні, я, звичайно, заробляю, бізнес зберігся, але чи можна це порівняти з тим. що було? Сума в 30 000 гривень навіть моїх тижневих витрат не покриває.

ПАочала обмежувати себе буквально у всьому: скоротила витрати на косметолога, на візажиста, на масажиста. Одяг поки не купую – ношу старий мотлох. Є, на щастя, з чого вибрати.

Перестала ходити в рестрани і СПА.

Рідко відвідую кінотеатри, тепер вечорами доводиться дивитися серіали з рекламою і в сумній якості.

Деякі з моїх подруг говорять, щоб я “приземлилася”. Господи, як майже всі люди в країні живуть на 10-15 тисяч на місяць? Не уявляю.

Сиджу вдома, робити нічого, салон працює без моєї участі, їм несмачну їжу. Фу!

З наступної зарплати точно порадую себе. Ще не придумала як, але порадую, можливо, навіть закордонним відпочинком.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, Ibilingua.com.