Мені 26 років і я недавно стала мамою чудового синочка Назарчика, ми з чоловіком обожнюємо нашого малюка. Живемо ми окремо від усіх, бо перед весіллям ще три роки тому взяли собі квартиру. Ми вдвох з Дімою їздили на заробітки, самі назбирали грошей.
Мої батьки мешкають в іншій області, а от мама чоловіка – в нашому місті. Ми живемо в Броварах, що недалеко від столиці.
Я до декрету працювала спеціалістом в одній фірмі, платили досить добре. Зараз працює один Діма, все дорожчає, на малого чимало грошей йде, тому фінансово стало на багато складніше. Але ми не жаліємося, десь утиснулися, десь зекономили – і на все необхідна більш-менш вистачає.
І ось тиждень тому мені зателефонував шеф Андрій Іванович і попросив по можливості вийти на роботу, бо об’єми збільшилися і їм не вистачає рук, а нового працівника шукати, навчати не хочеться. Звичайно, шеф сказав, що роботу оплатить і добре.
Я зраділа його пропозиції, чесно кажучи. Бо і в люди вже хочеться, за колегами скучила, малий все одно вже на штучному вигодовуванні, тому я до Назарчика не прив’язана в цьому плані. Ну а головне, чому ми з Дімою вирішили, що краще мені відгукнутися й вийти попрацювати – це фінансова сторона.
Діма попросив свою маму Ірину Степанівну посидіти ті 4-5 годин, що я на роботі, з нашим Назарчиком, натомість пообіцяли свекрусі за це 10 тисяч гривень на місяць. Вона радо погодилася, адже живе сама і вже на пенсії три роки.
Ну й ось що сталося, власне.
Я в той день, а було це минулого тижня, справилась на роботі раніше і йшла додому через наш сквер. Це був час, коли Ірина Степанівна зазвичай прогулюється з Назарчиком. Раптом я побачила свекруху з коляскою з моїм сином, вона сиділа на лавочці, теревеніла телефоном.
Мама чоловіка пила каву з круасаном і здавалося нічого навколо не помічала. Навіть власного онука.
Ну а коли я підійшла ближче – очам своїм не повірила! Я побачила, що смокче малий! В його руці теж був затиснутий круасан, він ого смоктав, весь був в крихтах. Я почала обурюватися і тихо, щоб не чули сторонні люди, все вимовляти свекрусі, а вона тільки й сказала, що дитина забавляється, а вона за ним добре слідкує.
Йому 5 місяців! Про що вона??? Йому взагалі такого ще не можна, в тих круасанах стільки хімії, плюс крихти – досить небезпечна річ для маленької дитинки.
Словом, у той же день я відмовилась від її послуг, свекруха чоловіку нажалілася. Він вмовляв пробачити маму, але я залишилася непохитною – я їй більше не довіряю.
Я за два дні по рекомендації доброї подруги знайшла няню з досвідом, яку дуже люблять дітки, яких вона виховувала – Світлану Михайлівну.
А Діма й свекруха, якщо їм хочеться, нехай ображаються. Але я вважаю, що повністю права. Це моя дитина, про яку я думаю в першу чергу. І мені набагато спокійніше, коли Назарчик зі Світланою Михайлівною, яка не годує його круасанами, ніж з рідною бабусею з її прибабахами. Всім миру й добра!
Автор – Олена Д.
Передрук без посилання заборонено.
Фото ілюстративне, з відкритих джерел, Ibilingua.com.
