Я вийшла заміж за вдівця з двома дітьми. Роман ідеальний і чоловік і батько. Ми б жили собі спокійно, якби не його мама. Річ в тім, що Ірина Петрівна постійно мене зрівнює з Лілею. Я взагалі дивуюся, як вона мене в дім дозволила привести. – Ромчику, ти оскверняєш пам’ять Лілі. В цьому домі недавно ще вона господарювала. – А в ці вихідні вона знову до нас прийшла, але претензії були інші
Ця жінка руйнує наше з Романом щастя. Я не знаю, як маю пояснити свекрусі, що я не можу були Лілею. Вона відійшла на небо і потрібно дати можливість сину жити новим життям.
Я не думала що одного дня вийду заміж за вдівця, але так сталося.
Роман чудовий і як чоловік і як батько.
Познайомились ми на святі у спільних знайомих. Він тоді пробув з нами годинки з дві, не більше. Тоді я не розуміла чому такий поспіх. І лише коли подруга розказала мені історію з його життя, я зрозуміла Романа. Насправді він спішив до своїх дівчат.
Роман вже більше двох років, як виховував дітей один, оскільки дружина через недугу покинула цей світ.
Наша наступна зустріч відбулась за тиждень. Ми коли зустрілися, то здавалося, що я знаю цю людину все життя.
Він був з квітами і дуже красиво pа мною доглядав.
Того дня ми багато розмовляли в тому числі і про дітей.
Вікторії 10 років, а Соломії – 8 на той час було.
Роман не одразу мене з ними познайомив.
– Ти маєш мене зрозуміти, я маю впевyитися, що все в нас буде добре, щоб не давати дівчатам лишніх надій.
Я не раз чула і про його маму, яка живе недалеко від нього і багато допомагає Роману з дітьми.
Через пів року я вперше переступила поріг їхнього будинку.
Незважаючи на хвилювання я все ж знайшла спільну мову з дівчатками. Їм потрібна була людина, якій би вони довіряли своє найпотаємніше і я нею стала.
Через декілька місяців я переїхала до них жити. І з цього часу все і почалось.
– Ромчику, це занадто. Ти оскверняєш пам’ять Лілі, привівши нову жінку в дім, де ще недавно господарювала вона.
Я старалася не вмішуватися в ці розмови. Відповідь Романа мене заспокоювала.
Не раз я бачила косі погляди в свою сторону, але щасливі обличчя дівчаток доказували, що все ми робимо правильно.
Ми разом багато гуляли, ходили на шопінг і просто насолоджувалися життям. Також я часто кажу дівчаткам, що мама з небес радіє за кожне їх досягнення. Я ні в якому разі не планую стати їх мамою, вона є, просто на небесах.
Роман світився від щастя, коли дивився на щасливі личка дівчаток.
Поки я не була законною дружиною Романа, Ірина Петрівна сильно до нас не пхалася, але п’ять місяців тому ми розписалися.
– Ліля ліжка відразу застеляла, а в тебе цього нема! Дівчатка дуже часто ходять з тобою в Макдональдс, Ліля б була проти цього, вона за здорове харчування. Ліля так не сушила білизну. Ліля не так борщ варила. Ліля не цим посудом користувалася…
Кругом Ліля, Ліля, Ліля…
Роман багато працює, я ж звільнилась з роботи бо хочу більше проводити час з дівчатками.
В неділю свекруха знов завітала в гості.
– Чому ти не влаштуєшся на роботу? Я ж тут під боком, пригляну за дівчатками! Ліля, ще дітям і три не було, як вже працювала.
Як я зрозуміла, свекрусі не подобається, що я з дітьми і вона відійшла на другий план. Ось вона і хоче виперти мене з дому, щоб бути з дівчатками.
Але річ в тім, що я при надії, вже на третьому місяці. Але поки не спішу говорити цю новину Ірині Петрівні, бо навіть не знаю, як вона на це відреагує.
Мене сильно турбує, що постійно свекруха мене зрівнює з Лілею.
Роман цього не бачить і каже, що я перебільшую.
Що б ви мені порекомендували зробити?
Як пояснити цій людині, що життя продовжується, її син щасливий і найголовніше, що я – це я…
Автор – Наталя У
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!