Я ж би без неї в життя не впоралася! 30 грудня до мене заявилася Марта Григорівна з купою пляшечок-баночок, вирішила навести лад, бо я не справляюся, кругом бардак.
Прямісінько перед новим роком стався у мене конфлікт з чоловіком через свекруху Марту Григорівну. Як же без її участі, без цього ми зовсім не зможемо!
Все було добре. Я готувалася до Різдва й новорічних свят, вирішувала, кого з близьких запросити, бігала по магазинах і все таке. І до речі все це вимотує. Поки чоловік заробляє гроші на роботі, мені хотілося зробити так, щоб і він, і гості мали чудовий настрій.
Я всього один день витратила на прибирання всієї квартири і вирішила не звертати уваги на дрібниці. Адже все одно прийдуть куми й друзі з дітьми. А це все одно купа немитого посуду, обгортки від цукерок, дощик і ще купа всякої новорічної атрибутики.
Прибирати ще доведеться, то навіщо заганяти себе і відволікатися від головних турбот і задач? Ні, я не нечупара, просто думаю раціонально як доросла людина. Не хочу втомитися ще більше в ті дні, коли Бог нам велів відпочивати.
Крім того, мій чоловік і є моїм єдиним радаром чистоти: кому, як не йому, вирішувати, погано я чи добре роблю свої обов’язки з прибирання у квартирі? У нього і око після роботи не замилене. То з чого б мені турбувати себе і слухати інших, правда?
Однак недавно до мене завітала Марта Григорівна на чай. До цього ми з нею не мали жодних конфліктів. І того дня вона і я були в гарному настрої. Я пригостила її шматочком тортика з холодильника, заварила найкращий чай, який у нас був. Словом, зустріла маму чоловіка з усією любов’ю та увагою.
І навіть якось не помітила, що це вона весь час ходила сюди-туди по квартирі. Я спочатку взагалі не звернула увагу, думала, може, вона хвилюється чогось. Але потім, наступного дня, все зрозуміла.
30 грудня Марта Григорівна заявилася до нас з купою пляшечок-баночок з різними миючими засобами, і вирішила навести лад, бо я не справляюся, кругом бардак. Он воно як!
Завітала без дзвінка, без попередження, з якимись пляшками засобу для чищення, рукавичками і повною впевненістю, що я її чекала. Їй зовсім не сподобався порядок у квартирі, і вона вирішила особисто навести у нас чистоту. Власними силами, зі своєю побутовою хімією.
А я мала «не відволікатися від справ і навіть не звертати на неї уваги». Якихось півтори години, і в нашій квартирі, за її запевненнями, все мало засяяти, як це і має бути на свята.
Я навіть спершу не зрозуміла, подумала, що це якийсь жарт чи розіграш з її боку. Мовляв, свекруха вирішила показати мені, що я забруднила і що вона зараз піде і залишить мені свій скарб, щоб я побачила, як вона для цього зауваження пів міста подолала, аби я на дивані не лежала.
Але ні, вона справді переодяглася, натягла на голову якусь стару косинку і взялася до роботи. А я мала просто спостерігати чи, можливо, готувати, навіть не знаю.
Тож немає нічого дивного в тому, що з мого боку був активний протест. Я почала кричати, злитися, хоч і намагалася стримуватися. Потім почала вмовляти маму чоловіка піти в кімнату, а я вже помию тарілку і чашку від сніданку.
Ой, ще її не влаштувало те, що на балконі ми склали деякі непотрібні речі заради того, щоб у кімнаті було більше місця. Та й усе, уявіть. Більше навіть їй не було до чого причепитися.
Але вона мене наче не чула. Почала шукати швабру, не знайшла її і почала бурчати, що не розуміє, як це так, що в квартирі знайти швабру неможливо. Що вона хотіла з нею робити, я навіть не знаю: у будинку 2 пилососи. Один звичайний, а один автоматичний, що їздить сам собою і миє.
Мабуть, вся ця «робототехніка» на її покоління не справляє жодного враження. Якщо мити, то тільки руками, до третіх мозолів.
Тому, коли Максим прийшов додому і побачив нас обох, злих, по різних кутках кімнати, він дуже здивувався. Спершу вислухав мамину точку зору, потім мою.
Ще цікаво, що прийшов він, несучи в оберемку живу ялинку середніх розмірів. А це, самі знаєте, хвоя по всьому будинку. Але реакції свекрухи ніякої не було, хоча навіть я знаю, що потім від цих голок потрібно буде очищати всі кімнати, включаючи кухню і ванну.
Коли Марта Григорівна пішла нарешті з нашої квартири чоловік почав вичитувати мене, ніби в мене до цього був легкий день. Я, бачите, хамка, бо образила жінку похилого віку. Могла б промовчати і продовжувати займатися своїми справами.
У них у сім’ї так було завжди заведено. Мама прибирає, тато дивиться телевізор, і це нормально. А в мене не вистачило виховання та розуміння, щоб зупинити наш конфлікт.
Тобто вона прийшла до нашої оселі, за яку ми досі виплачуємо кредит. Я в цьому плані нічого їй не винна. Вона мене не попередила і навіть більше, образила як господиню. І замість того, щоб вибачитися переді мною, вона мене ще й зробила винною.
У чому?! Ось такі свята. Не ситуація, а хтозна що. Настрій був зіпсований, святкувати щось у мене не було жодного бажання. Це ж треба було примудритися влаштувати такий безглуздий конфлікт саме в ці дні.
Я постаралася поводитися нормально, але тільки заради гостей і власного самопочуття. А через два тижні, думаю, ми з чоловіком ще поговоримо на цю тему. І витівки Марти Григорівни я надалі терпіти не збираюся.
Фото – авторське.
Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.
