Я живу на Вінниччині багато років, але сама з Херсонщини, мама моя звідтіля родом. Всі ми знаємо, як там в тих краях, тому я одразу сказала рідним, щоб їхали до мене.

Я все одно сама в будинку, з чоловіком розлучилися 10 років тому, діти дорослі, мене 55 років.

І от вони приїхали – дві родини, четверо дорослих і троє дітей, сім чоловік усього.

Домовилися, що вони слідкуватимуть за будинком і порядком, город посадять і садок підтримають, комунальні чітко платитимуть, тваринок і пташок моїх доглянуть, адже я тримала одне поросятко, курей. качечок і кількох кроликів.

На тому й вирішили. А от я поїхала собі і Італію до племінниці більш як на пів року на заробітки. Справа в тому, що моя племінниця давно там живе, працює прибиральницею осель у кількох заможних оселях.

Але на початку минулого року Вікуся якраз народили дитину і вирішила кілька місяців побути дома з малятком. Сестра моя теж там живе, але в іншому італійському місті, дуже зайнята роботою і не може допомогти родині дочки нічим.

Тому Віка й запросила мене підмінити її у роботі на ці місяці, поки дитинка трішки підросте і Віка зможе її залишати з батьками чоловіка чи навіть з нянею за великої потреби, або в ясла-садок.

Я погодилася. адже це шанс і світ трохи побачити, і підзаробити, адже про я ремонт в будинку давно мрію хороший. Адже хата, в якій ми з чоловіком жили, а тепер мешкаю я сама – ще моїх батьків, які вже кілька років на небесах.

Отже, я поїхала до сонячної Італії, а в моїй оселі залишила рідню. Одна родина просто втратила житло, а інша залишила своє, бо воно в дуже небезпечному районі.

Час проминув швидко, Віка була готова вийти знову на свою роботу кілька разів у тиждень, а я дуже хотіла устигнути повернутися додому саме до нашого Великодня. Провідати батьків, прибрати їх місця спочинку – адже замість мене цього не зробить.

Хотіла спекти разом з родичками пасочок на всю нашу велику родину, освятити їх у нашому місцевому храмі, який я дуже люблю, відсвяткувати світлий Великдень.

Я поверталася у дуже доброму й піднесеному настрої. Але вдома  він у мене зовсім зіпсувався, і зараз далеко не святковий.

Так, родичі дійсно підтримували порядок, боргів по комунальним не наробили – все платили справно. Не чіпали мою кімнату. І все б добре. Якби не!

Справа в тому, що я повернулася – а на моєму подвір’ї і в моїх сараях – жодної курочки, жодної качечки, поросяти і кролика! Оце так пустила родичів з Херсонщини пожити на пів року, поїхала підзаробити в Італію і до Великодня повернулася додому, а несушки мої тю-тю!

Кажуть, їсти їм не вистачало. Свинку вони оце тільки недавно, сказали, що до мого приїзду якраз.

Плачу вже більше тижня і гадаю, як буди з ріднею: пробачити заради Світлого Воскресіння, виселити чи гроші вимагати за збиток такий?

Якби ви на моєму місці вчинили, люди добрі?

Спеціально для Ibilingua.com.

Передрук без посилання на сайт заборонено.

Фото ілюстративне.