Україна має договори про уникнення подвійного оподаткування майже з усіма державами ЄС, повідомляє “Сегодня”.
Коли підприємець досягає пікової точки зростання свого бізнесу в Україні, на думку приходить логічне рішення: потрібно виходити з товаром або послугою на міжнародні ринки.
Починається масштабна, майже титанічна робота, адже треба багато продумати: вибрати цікавий регіон, знайти партнерів, скласти бізнес-план, вивчити юридичні та економічні умови запуску іноземних бізнес-проектів в кожній конкретній країні.
У цьому списку експансіоністських завдань особливе місце займає питання подвійного оподаткування – адже нікому не цікаво двічі ділитися своїми доходами. Ми з експертами розібралися, як уникнути сплати одних і тих же податків в Україні та за кордоном.
Читайте також: КРИЗА НА РИНКУ НОВОБУДОВ: ПАДАЄ ЦІНА “КВАДРАТІВ” І КІЛЬКІСТЬ УГОД
КЛЮЧІ. Податкові умови роботи українських підприємців за кордоном регламентуються наявністю або відсутністю договорів про уникнення подвійного оподаткування.
За словами юристів, такі двосторонні договори між державами означають, що один і той же дохід або один і той же об’єкт не може двічі бути оподаткований в двох країнах – тільки один раз і тільки в одній країні.
Як правило, оподаткування стосується будь-яких зарубіжних операцій, які приносять підприємцю прибуток : реалізація товару, продаж частки в бізнесі або отримання роялті.
Якщо договору про уникнення подвійного оподаткування між країнами немає, на практиці це може призвести до подвійної сплати одного і того ж податку.
“Схема подвійного оподаткування виглядає так. Людина отримала дохід від бізнесу в країні А і сплатив з нього, наприклад, 20% податку.
Потім завів гроші в свою країну Б – і знову заплатив 20% податку, тільки вже в бюджет іншої країни”, – пояснює глава представництва юркомпанії Immigrant Invest в Україні Ярослав Буличов.
У нашій країні норми про уникнення подвійного оподаткування регулюються Податковим кодексом і нормами кожної угоди між країнами. У НК визначено: доходи платника від певного виду діяльності обкладаються або в країні походження доходів, або в країні, резидентом якої є платник податків.
“Це означає, що зарахування сплачених за межами України сум податків провадиться за умови письмового підтвердження податковим органом відповідної іноземної держави щодо факту сплати податку – із зазначенням суми сплаченого податку або збору, бази, об’єкта оподаткування”, – уточнює Буличов.
І наводить приклад: припустимо, у підприємця є бізнес з пошиття одягу в Польщі і Україні. “Власник – кінцевий бенефіціар, він резидент України. Одяг шиється в Польщі, але реалізується в Польщі і Україні. Виникає дохід в двох країнах, але з одного об’єкта – продажу одягу.
Якщо між країнами підписаний договір про уникнення подвійного оподаткування, підприємець заплатить податки тільки в одній країні – тій, де отримав прибуток. Тобто якщо компанія продала товари в Польщі – значить, там вона отримала дохід і там же сплатила з нього податок.
А коли компанія буде платити податки від всієї діяльності (всі операції в Україні і Польщі), то податки, сплачені в Польщі, вже будуть враховані в загальних звітах. І компанія не буде платити ще раз дохід з продажу одягу в Польщі в Україні “, – зазначає Буличов.
Тобто якщо компанія продала товари в Польщі – значить, там вона отримала дохід і там же сплатила з нього податок.
А коли компанія буде платити податки від всієї діяльності (всі операції в Україні і Польщі), то податки, сплачені в Польщі, вже будуть враховані в загальних звітах. І компанія не буде платити ще раз дохід з продажу одягу в Польщі в Україні “, – зазначає Буличов.
Тобто якщо компанія продала товари в Польщі – значить, там вона отримала дохід і там же сплатила з нього податок.
А коли компанія буде платити податки від всієї діяльності (всі операції в Україні і Польщі), то податки, сплачені в Польщі, вже будуть враховані в загальних звітах. І компанія не буде платити ще раз дохід з продажу одягу в Польщі в Україні “, – зазначає Буличов.
Читайте також: ЦІНА ЖИТТЯ: СТАЛО ВІДОМО СКІЛЬКИ КОШТУЮТЬ ЛЮДСЬКІ OPГAНU
ЄВРОПА. За словами експертів, зараз наші підприємці все частіше вивчають можливості просування товарів саме в ЄС. Причини прості: наявність платоспроможною клієнтури, можливість реалізації якісної і різноманітної продукції, доброзичливе ставлення евровластей до українського бізнесу.
“З точки зору податкового поля цей вибір цілком прийнятний: в цьому регіоні Україна підписала договори практично з усіма країнами. Винятки – Сан-Марино , Гібралтар, Ліхтенштейн.
Але варто враховувати, що в різних країнах ЄС ставки по одному і тому ж виду податків можуть відрізнятися. Це залежить від багатьох факторів: чи є в державі податкові пільги, Яким видом діяльності займається підприємець”, – уточнює економіст Іван Нікітченко.
Тому краще звернути увагу на країни з низьким податковим навантаженням. Згідно Євростату, середня ефективна ставка податку на прибуток в ЄС в кінці 2016- го виявилася на рівні 20,9%. У той же час в Болгарії ставка податку – 9%, а у Франції – 38,4%.
Для порівняння: в Україні податок на прибуток для юросіб – 18%, ПДВ – 20%. “Треба не тільки подивитися, чи є між країнами договори про уникнення подвійного оподаткування.
Треба уважно вивчити умови цього договору, адже в різних країнах можуть бути свої особливості обліку та сплати податків, наявності специфічних роялті. Також не завадить порівняти ставки податків в цих країнах”,- говорить Буличов.
При цьому, за його словами, якщо підприємець зможе зробити правильний вибір країни з метою подальшого розвитку бізнесу.
