Якби свекруха не побачила на власні очі, яку футболку одягає її син, то ніколи б і не здогадалася, що вона не попрасована.
Мій Сергій важить майже сто кілограм. Та вона ньому за дві хвилини випрямляється. Інша справа, наш син Денис, той худий, як тріска. Але без повчань з її сторони не обійшлося. – Ти подаєш моєму онуку не гарний приклад. Мій син, коли жив зі мною, жодного разу у пом’ятому одязі з хати не вийшов!

Ми жили собі з чоловіком і десятилітнім синочком в своїй квартирі, і не сумували, поки два тижні тому до нас не завітала з візитом моя свекруха.

Ірина Олександрівна приїхала до нас на тиждень.

Вона живе в невеличкому районному центрі за сто п’ятдесят кілометрів від нас, тому як приїжджає вона до нас, то одним днем не не обходиться. Мінімум тиждень.

Їй дуже подобається як я готую, і що в домі завжди прибрано. Тут нічого не скажеш.

Ірина Олександрівна хороша свекруха і бабуся. Вона не шкодує для онука ні часу ні грошей, хоча ми забезпечена сім’я.

– Я даю не тобі, а своєму хлопчику, – каже вона, коли кладе в кишеню нашому сину тисячку чи дві гривень.

Свекруха ще досить молода. Вона сучасна, навіть більше розбирається в моді ніж я.

І ви знаєте, вперше в житті ми з нею трішки “побуянили”. Ви не повірите за що. За те, що я, виявляється, не прасую футболки, джинси і тому подібне ні собі, ні її сину, ні її онуку.

Я реально вважаю, що це даремна трата часу.

До того ж, якби вона не побачила на власні очі, яку футболку одягає її син, то ніколи б і не здогадалася, що вона не попрасована.
Мій Сергій важить майже сто кілограм. Та вона ньому за дві хвилини випрямляється. Інша справа наш син Денис, той худий, як тріска…

Я розумію наприклад, вишиванку треба прасувати, чи якусь класичну сорочку чи кофту. Але футболки, ні, це для мене занадто.

Ірина Олександрівна сказала, що я не прививаю сину любов до краси, що все має бути охайне і випрасуване. А ще наголосила, що коли її син жив з нею, то вона не могла дозволити його випровадити з дому в чомусь не попрасованому на роботу чи просто погуляти з друзями.

Читайте також: Знайомство з мамою Андрія нагадувало мені шоу “Холостяк”. – Світланко, а йдемо на кухню, принесемо фрукти! – Мною трусило не на жарт. Вона, вчителька української мови, колишня директорка. Я тільки рік, як перейшла на українську. Заспокоїлась я вже в автівці. І тільки ми повернулися додому, як зазвучала мелодія “Мама”. Я була у ванній кімнаті, але все ж мені вдалося почути їх розмову. Тепер не знаю, чи йти мені наступного тижня до неї на ювілей

Я з цим не погоджуюся. Вона ще нехай мене зачепить, що я постіль не прасую, і я з розуму зійду.

Тому хочу запитати у вас, як ви живете? Чи прасуєте всі речі і футболки? Чи живете як ми, “по європейське”?

Автор – Наталя У

Передрук заборонено!

Фото ілюстративне спеціально для ibilingua