Не знаю, до чого це я…
Але їхали вчора з Київщини назад на Львівщину.
І я всю дорогу то там, то там бачила їх: бабусь у своїх городах. Спиралися на ціпки, дивилися на свої священні грядки і садочки, на сонце, що пірнало в обрій.
І така в цих бабусях відчувалася мудра, потужна, древня сила… Сила України, Сила всіх минулих і майбутніх наших поколінь…
І хотілося підходити до них, і вклонятися кожній, і цілувати землю біля їхніх натруджених ніг…
Олена Мірошниченко
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з відкритих джерел, Ibilingua.com.
