Юрій Горбунов натякнув про можливе усиновлення дитини, яка втратила батьків. Та розказав, як пояснив ситуацію в Україні старшому синочку Іванку
Про війну ведучий разом зі своєю дружиною Катериною Осадчою дізнався в перші години вторгнення: перший вибух вони почули неподалік свого будинку вже о 4:30 24 лютого. Говорить, що старший син пари – 5-річний Іван наразі сприймає події як “щось у нашій країні сталось”.
“Ми намагались йому пояснити, що це така тимчасова біда в нашій країні, яку ми всі переживемо. На щастя, він у свої 5 років ніколи не грався ні автоматами, ні пістолетами. У нас серед іграшок немає такого. І йому це ніколи не було цікаво… ми навіть коли їздили на море, я пропонував йому придбати водяний пістолет, а він не захотів. Зараз, коли він дивиться у телевізор, то говорить “Тату, а чого це так все сталось? Хто це так з нами зробив?”. Ми кажемо, що це поганий дядя, якого скоро, ми сподіваємось, не стане і настане мир”, – розповів ведучий в ефірі “Сніданку з 1+1”.
Горбунов розуміє, що попереду країну чекає відбудова, яку робитиме весь український народ разом. Проте наголошує: потрібно буде всиновлювати та вдочеряти дітей наших земляків, які залишились без батьків. Ведучий не виключає, що можливо на такий крок піде і його родина: “Це буде на плечах всіх українців. І ми теж про це думаємо”.
Щодня на глядачів “Сніданку з 1+1” очікують поради від профільних спеціалістів, оперативна інформація та свіжі новини про Україну, включення зірок та інше. У такий складний для країни час, поки весь український народ став на захист рідної землі, команда ранкового проєкту знайшла можливість бути поруч зі своїми глядачами та підтримувати їх у найскладніших обставинах.
Все буде Україна!
Фото ілюстративне
Недавні записи
- На днях вирішила завести синів до бабусі з дідом в село. Але там на мене чекав неприємний сюрприз. Виявляється, брат намовив маму з татом, щоб вони всю хату переписали на нього, бо я вже, ніби, своє отримала. Але ж я то отримала не від батьків. Мама пояснює все тим, що Михайло з дружиною будуть їх з татом доглядати до останнього. Але мені хата не потрібна, щоб жити. Мені б дітей мати куди завести, від задушливого міста
- Коли молодша дочка Лариси кинула “квіточку” з полунички мені прямо на дизайнерські штори, я ледь не луснула від злості, і відразу ж зробила зауваження і мамі і дитині. Як-не-як, а Софійці вже два роки минуло, елементарне вона повинна знати. Сестра чоловіка на мене сильно образилася, і коли взувалася сказала, що з таким ставленням до її дітей, нам Боженька ніколи своїх не дасть
- Відразу ж після весілля невістка взялася керувати. Надумала воду в хату провести, потім ванну кімнату облаштувати. Я їх переконувала до останнього, що в селі цього не потрібно. Не слухали. Син наче очманілий слухав дружину. Потім в рух пішли євроремонти. Я і тут я влізла. Закінчилося все тим, що я одна в хаті залишилася. Ви знаєте, мені так соромно за свій вчинок перед сином і невісткою. Я б хотіла все повернути, але вже пізно
- Свекор сидів в дальній кімнаті з газетою в руках. Я ж прийшла і сказала, що сідаємо за стіл. Він так на мене дивно подивився, і нічого не відповів. Потім свекруха його гукнула – тишина! І вже після цього вона попрямувала в кімнату, щоб особисто йому сказати, що “його величність” можуть йти до столу. Коли ми були наодинці з Андрієм, я його спитала, чому тато так дивно сьогодні поводиться, а він відповів, що це не сьогодні, а все життя так
- На Трійцю був день народження в онука. Ми з чоловіком прийшли гонорово, з конвертом, а ось свати подарували аж коробку цукерок. – Дай Бог, щоб наступного року було легше, і ми купимо подарунок за два роки. – І це в них такі балачки повторюються з року в рік. Але через тиждень я дізнаюся, що вони зі сватом купили собі нову плазму. І ці “бідні взяли її не в кредит, а повністю розрахувалися. Ось так себе треба любити. Мені б соромно було на їм місці