Прекрасно знаю приказку про те, куди вимощена дорога добрими справами, але все одно вляпалася. За матеріалами
Посварилася у мене сестра з чоловіком, забрала дітей і переїхала до мами. З мамою сестра теж не вжилася – як так бабуся не хоче з роботи звільнитися і з дітьми вдома сидіти? Причому, сестра б мамі не допомагала, в перервах між турботою про дім і вихованням онуків, мамі пропонувалося підробляти, щоб себе прогодувати.
З будинку мама нахабну доньку виставила, безсовісним чином онуків не пошкодувавши. Прийшла сестра до мене. Я до себе її не пустила – я ж собі не ворог, але і просто пройти повз втомлених племінників, не змогла. Видала сестрі ключі від нашої з чоловіком дачі і викликала їй таксі.
Через кілька днів приїжджаю на дачу – сестра слухавку не брала, я хвилюватися почала – хіба мало що трапилося. А на дачі люди чужі. Заявили, що будиночок проплатили на 2 роки вперед. Так що пiшла я, господиня дачі, чесним людям відпочивати заважаю.
Ця гадина, сестриця яка, з чоловіком помирилася і дачу мою здала в оренду. Без документів, без договору, просто гроші взяла і ключі віддала. Невже, люди ще так роблять? Орендують на доброму слові і чесних запевненнях у власності? Хоча, якщо згадати людей, які мене вигнали, то так, їм закон не писаний.
Приїхала я до чоловіка сестри. Вона вдома виявилася, сиділа і очками плескала, типу «моя твоя не розуміти». Я з неї ключі вимагати почала. Вона в сльози. Її чоловік давай за неї заступатися і ввічливо попросив покинути квартиру, не доводити його, і без того істeричну дружину.
Повернулася додому я зла, як чoрт. Допомогла, називається. Тут чоловік підключився, взяв документи на будинок, взяв пару приятелів і поїхав гoре-орeндарів виселяти. Вдало, до речі.
Орендарі ломанулись за грошима, до сестри. Паспорт вона їм показувала, прописку вони запам’ятали. Мама розповідала, що орендарів цих з поліцією сестра виганяла. А вони відразу на неї заяву і написали, в шaхрaйстві звинуватили, гроші вимагають.
А грошей немає. І де, сестра мовчить. І тепер я повинна увійти в становище бідної нещасної родички, і дозволити цим людям господарювати на нашій з чоловіком дачі. Я ж не можу кинути сестру в бiді.
Ха! Уже не кинула в бiді, спасибі, мені вистачило. Я теж в полiцію сходила, теж заяву на сестру написала. Здавати чужу власність, протизаконно, якщо що.
Сім’я на мене oзбpоїлася:
Чоловік сестри пообіцяв підстерегти ввечері, так і сказав, щоб я ходила і оглядалася. Мама взагалі репетує, що я сестру оббpехала. Що сама, мабуть, гроші привласнила, і бідолаху звuнувачую, через заздрощі. Адже у неї є дітки, а у мене нi. І я їй заздрю! Ось.
Чоловік регоче, каже, ну у мене і сімейка. Мама пороги мені оббuває, просить не псувати сестрі життя, інакше не бачити мені спадщини, як своїх вух. Ось так виходить, по маминому:
– Молодець, донечко! Нажилася на доброті сестри, а я ще й квартиру свою тобі тільки залишу!
Загалом, знайшли вони гроші, орендарям віддати. Зять машину продав свою. А так як працював він в таксі, то джерела доходу сім’я сестри позбулася. І винна в цьому хто б міг подумати, я.
Тепер мені зобов’язують годувати сестру і її сімейство, поки зять не знайде роботу. Телефон поміняти хочу, номер, тобто. Дістали вони мене, повинна я їм, ага, як же. Головою треба було думати, а не незрозуміло чим.
Фото ілюстративне, з відкритих джерел
