– Зоє, заспокойся. Не можна так. Подумай про сина, – говорили всі родичі. На жінці в той час лиця не було. Через цю ситуацію, наш Іванко так і не прийшов у цей світ. Він став ангеликом. Ми з мамою кожної неділі після служби ходили до нього. Носили Іванку цукерки, іграшки. Мама стояла і заливалася сльозами. – Синку, вибач! Вибач за все. Не вберегла тебе. В цей час мені про тебе потрібно було думати, а не про твого тата – зрадника
Юля дістала з шухляди стару, чорно-білу фотографію, і ніжно глянула на чорнявого красеня, який буквально пронизував своїм поглядом. В неї залишилася лише та світлина. Всі інші, навіть з їх весілля, мама порвала і викинула демонстративно у смітник.
– Цікаво, де ти зараз? Що поробляєш? Чи є у тебе ще діти? – в думках запитувала вона батька, який залишив її маму, коли Юлі було всього 4 рочки.
Микола так довго домагався Зої, а вона ніби відчувала, що не все так гарно за тою “красивою обложкою”. Чоловік і справді був красивим, статним та розумним. На його щоках були дві ямочки, які зводили з розуму усіх дівчат навколо, тому через деякий час, Зоя таки прийняла пропозицію вийти заміж.
Через рік у пари народилася донечка, яку тато з гордістю назвав Юлечкою, в честь своєї матері.
– А сина назвемо в честь того батька, він був шанованою людиною в селі, – сказав чоловік. – Та доля розпорядилася по-іншому.
– Мамо, а коли татко повернеться? Я так скучила за ним. Я хочу щоб і мене, як Таню, сусідку нашу, татко кружляв на руках.
– Нехай краще б він провалився крізь землю, – говорила суворо мама. Вона й слухати нічого про нього не хотіла.
З роками я дізналася, що батько пішов до іншої жінки. Але як він міг залишити маму? В той час вона носила під серцем дитятко, їхнього сина.
– Зоє, заспокойся. Не можна так. Подумай про сина, – говорили всі родичі. На жінці в той час лиця не було. Через цю ситуацію, наш Іванко так і не прийшов у цей світ. Він став ангеликом…
Мама з Юлею кожної неділі після служби ходили на кладовище. Носили йому цукерки, іграшки. Мама стояла і заливалася сльозами.
– Синку, вибач! Вибач за все. Не вберегла тебе. В цей час мені про тебе потрібно було думати, а не про твого тата – зрадника.
Зоя так і не вийшла заміж. Всю свою любов віддавала дочці. Але була сильно прискіпливою до неї. Контролювала кожен її крок. Боялася щоб та не почала зустрічатися з якимось чоловіком, бо вважала, що всі вони – зрадники, які не достойні її Юлі.
Дочка закінчила інститут, і влаштувалась на роботу. Вона була неймовірно віддана своїй роботі. Дизайнер – це те, про що вона завжди мріяла. Облаштовувати спальні для закоханих пар, дитячі кімнати для чарівних діток, кухні для справжніх господинь. Все це Юля обожнювала. Вона з такою ніжністю підходила до процесу, вкладала всю душу у дизайн.
Їй приносило таке задоволення, коли вона бачила, як маленька принцеса, чи принц вбігали у свою нову кімнату, там ніби фея начарувала їм щасливе дитинство. Дитинство, якого в неї не було. Не було красивої рожевої кімнатки, меблів, які б підкреслювали її творчу з дитинства натуру…
Одного разу їй доручили дуже важливу роботу.
– Юля, цей дизайн повинна зробити лише ти. Замовник дуже багатий чоловік. Хоче зробити своїй внучці на день народження сюрприз. Облаштувати її кімнату. Потрібно, щоб дівчинка жила, як у казці.
– Буде зроблено, – з усмішкою сказала Юля у відповідь.
Робота кипіла, все потрібно було зробити вчасно. І ось настав той день, коли маленька дівчинка повинна була побачити подарунок дідуся.
В хату зайшли чоловіки з маленькою дівчинкою.
– Тату, це просто неймовірно. Звідки ти дізнався про цього дизайнера? Дівчина творить справжні чудеса, буду її рекомендувати всім друзям. – говорив батько дівчинки, яка в той час стрибала від щастя по ліжку.
Як тільки чоловіки зайшли в кімнату, Юля одразу ж помітила ці дві ямочки. Такі ж були і в неї.
Цей статний чоловік, в якого були закохані всі жінки в їх місті. Його не можливо було сплутати – це був батько Юлі. Його очі пронизували, як кожного разу з фотокартки, яку я Юля так часто розглядала.
– Вам сподобалась робота?
– Так, дуже. – Чоловік не зводив з Юлі очей.
– Ви не помиляєтесь. Я ваша дочка, яку ви покинули в такому ж віці, як сьогодні ваша онучка. А скільки років сину? – здивовано запитала Юля чоловіка.
– 29…
– Виявляться, коли я тільки народилася у тата вже була коханка. Мій брат всього на рік від мене молодший. Але ж для чого він так повівся з мамою? Для чого була ця друга дитина, яка так і не з’явившись на світ стала ангеликом. Тато хотів щось пояснювати. Він говорив, але ці слова я пропускала повз вуха. Мама була права…
На наступний день Юля сходила на кладовище. Принесла братику м’яку іграшку, у вигляді ведмедика, і сказала. – Ти знаєш, вчора познайомилася з нашим татом. У нас, як виявилось, є ще брат, але він навіть не здогадується про нас з тобою.
Мамі Юля так і не розповіла, що зустрічалася з батьком. Вона вирішала забути цю зустріч раз і назавжди, але чи вийде це так, як вона хоче – не знати, адже життя таке непередбачуване…
Вже тридцятка Юлі минула, а вона навіть не думає про хлопців. Занурилась з головою в свою роботу. Ось так людина, сама того не розуміючи поламала дві жіночі долі.
Хоча, дай Бог, Юля таки знайде своє щастя на землі!
Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
