життєві історії

— Треба маму переконати підписати все зараз, бо чекати вічно не можна, — сказав Дмитро тихо до Каті. Я стояла на кухні, серце стискалося від слів власних дітей,

Свекруха намагається розлучити нас з Остапом. Вона досі обожнює колишню наречену мого чоловіка. Той її ювілей я не забуду, доки буду жити Я ніколи не уявляла, що родинні

У нас було казкове весілля, яке здавалося втіленням мрії, але те, що відкрилося про мого Віталика одразу після, перевернуло наше життя з ніг на голову. Я сиджу за

– Дарино, моєї пенсії не хватає. Скільки ти ще будеш на моїй шиї сидіти?, – Не витримавши звернулася я до дочки. Та вона навіть очей не підвела від

– Ти чекаєш дитину від мого чоловіка, Марто! Чим ти тільки думала? Невже тобі було байдуже, що в нього дружина і двійко дітей?, – запитала я у сісідки.

Купила свекрусі на 60-річчя вишукані французькі парфуми. Її реакція здивувала навіть мого Віталика Ми з Віталиком разом уже понад шість років. Зовні все виглядає стабільно: затишна квартира, спільні

– Степане, сорок гривень за каву? Ти що, мільйонер? – вигукнула Ірина, перебираючи чеки з мого гаманця з звичною уважністю. Кожна копійка в нашому домі ставала предметом обговорення,

Шість років я жила тінню Бориса — крадені обійми в коридорі офісу, дзвінки до ночі, обіцянки майбутнього, що сліпили очі. Його шлюб з Оленою та сини були перешкодою,

— Грошей на садочок немає, Ярославе, і твоє “пошукаю роботу” не годує сина! — сказала я, ховаючи обручку в кишеню перед виходом до ломбарду. Цього місяця грошей не

Я дивлюся на рахунок за газ на 1500 гривень і думаю: як же Василь усе це робив одним кліком? — Катю, не переймайся, я заплачу, — казав він